WWW.LI.I-DOCX.RU
БЕСПЛАТНАЯ  ИНТЕРНЕТ  БИБЛИОТЕКА - Различные ресурсы
 

«94(477) «18»: 394.92 Світлик Неля Михайлівна (Ужгород) ЛИСТУВАННЯ МІЖ Я.ГОЛОВАЦЬКИМ І О.ДУХНОВИЧЕМ ЯК ДЖЕРЕЛО ОСОБИСТОЇ СПІВПРАЦІ Анотація. Приватні листи – важливе джерело ...»

94(477) «18»: 394.92

Світлик Неля Михайлівна

(Ужгород)

ЛИСТУВАННЯ МІЖ Я.ГОЛОВАЦЬКИМ І О.ДУХНОВИЧЕМ ЯК ДЖЕРЕЛО ОСОБИСТОЇ СПІВПРАЦІ

Анотація. Приватні листи – важливе джерело для дослідника. Вони несуть в собі велику наукову вартість. Особливо цінними вони є для вивчення спадщини відомих історичних постатей, адже в листах дуже часто культивувалися думки, які інколи не втілювалися в наукових працях. Даний нарис пропонує зануритись в приватне листування двох відомих особистостей ХІХ століття – Якова Головацького і Олександра Духновича, які жили і працювали в Галичині і Закарпатті відповідно – українських регіонів, що входили до складу Австрійської імперії. Мета статті – показати і документально підтвердити джерельну вартість епістолярної спадщини, а також на основі аналізу листування між Я.Головацьким і О.Духновичем, показати шляхи культурного єднання українських земель. Автор нарису пропонує характеристику листів між вченими, їх тематику, значення для встановлення приватної співпраці та культурного розвитку. Особливу наукову вартість складають архівні матеріали. Автори досліджуваних листів зачіпали надзвичайно важливі проблеми, як от мадяризацію інтелігенції Закарпаття, полонізаційні впливи на суспільне життя в Галичині і, як наслідок швидкого поширення там русофільських настроїв. В проаналізованих листах знаходимо багато відомостей, що стали підтвердженням існування тісних контактів по обидва боки Карпат. Листування закарпатців з галичанами певною мірою відроджувало культуру і освіту краю.

Ключові слова: листи, епістолярне спілкування, мадяризація, русофільство, Закарпаття, Галичина, взаємини.

На тлі соціально-економічних потрясінь в Україні як ніколи актуальними стають проблеми вивчення міжрегіональної співпраці, адже історичний дискурс в багатовікові традиції соціально-економічного та культурного єднання українських земель, нагадує нам і сьогодні наскільки міцними є зв’язки регіонів країни. Оцінити один із аспектів міжрегіонального культурного єднання пропонує даний нарис. Проблема культурних взаємин інтелігенції Закарпаття і Галичини не нова, але актуальна і в наш час. В досліджуваний період дані регіони адміністративно входили до Австрійської імперії (з 1867 р. – Австро-Угорської) і були як політично так і культурно відділені від інших українських земель. Тому велике значення мало їх культурне єднання між собою. Міжрегіональна співпраця втілювалась тоді в особистих приватних взаєминах місцевої інтелігенції, інституційне співробітництво лише зароджувалось. Саме тому для глибокого дослідження окресленої проблеми значну джерельну вартість несе приватне листування. Деякі листи, які зберігаються в фондах архівів та рукописних відділах бібліотек, ще й досі не є дослідженими і потребують опрацювання. Лист, як джерело приватного характеру, є для дослідника дуже корисним і необхідним. Листи завжди несли в собі ґрунтовну інформацію про особисте: симпатію чи антипатію до кореспондента, характер відносин між ними, а отже і глибину чи поверхневість культурних взаємин між суспільствами, представниками яких є автори листів. Саме тому особисте листування між закарпатськими і галицькими вченими є дуже важливим для дослідження взаємодії по обидва боки Карпат.

Проблема культурних і наукових контактів Закарпаття і Галичини вельми багатогранна і цікава для дослідження. В історичній літературі вона порушувалася вже неодноразово, але й досі не втратила своєї актуальності. Перші ластівки таких досліджень з’являються ще на зламі ХІХ-ХХ століть. Так, до прикладу, в 1898 році Володимир Гнатюк, відомий дослідник Закарпаття і один з найактивніших творців і учасників культурної співпраці по обидва боки Карпат, написав досить ґрунтовну статтю “Причинок до історії зносин галицьких і угорських русинів”. В ній дав глибоку оцінку зародження і розвитку культурних контактів між русинами Австрійської імперії [1, с. 162-178].

На початку ХХ століття проблему культурної співпраці починають досліджувати Кирило Студинський, Іван Созанський. Так, у 1908 році у Львові виходить невеличка публікація І.Созанського “Олександр Духнович”, в якій автор чи не вперше зачіпає питання зв’язків Духновича з галицькою інтелігенцією [21, 24 с.].

В цей же час з’являються і перші дослідження епістолярної спадщини галицьких і закарпатських вчених. Вже згадуваний В.Гнатюк публікує на сторінках “Літературно-наукового вісника” листи, адресовані йому. В 1905 році Кирило Студинський видає обширну монографію обсягом майже 600 сторінок під назвою “Кореспонденція Я.Головацького в літах 1850-62”, а в 1909 – другу частину цієї монографії “Кореспонденція Я.Головацького в літах 1835-49”. В цій синтезі К.Студинський зібрав всю епістолярну спадщину Я.Головацького, в тому числі й адресовані йому листи із Закарпаття. Серед основних адресатів знаходимо прізвища відомих закарпатських вчених О.Духновича, І.Раковського, В.Добрянського, М.Маркоша та інших [23, 592 с.]

Починаючи з 20-х років ХХ століття, перші дослідження культурних взаємин по обидва боки Карпат з’являються і на Закарпатті. В 1923 році на сторінках наукового збірника “Просвіта” виходить невеличка стаття мукачівського священика Глеба Кинаха “Матеріалы до исторіи зносин Подкарпатской Руси з Галичиною в ХІХ віці”, де було опубліковано листи галицького вченого Б.Дідицького до відомого закарпатського етнографа А.Кралицького [8, с. 115-121]. Через рік на сторінках цього ж видання свою ґрунтовну статтю “Олександер Духнович і Галичина” видає згадуваний Кирило Студинський. В цій публікації автор детально аналізує зв’язки О.Духновича з галицькою інтелігенцією та його роль в налагодженні культурних контактів [22, с. 28-103]. В 1927 році виходять публікації “Подкарпатські русини на культурній місії у русинов галицьких при кн. ХVIII на поч. ХХ ст.”, та “Письма О.Духновича кь Я.Головацькому” М.Демка.

Проблема культурних взаємин між Закарпаттям і Галичиною вивчалась і в радянські часи. Найбільш плідно цією проблематикою займалися Олена Рудловчак, Микола Мушинка, Михайло Кравець, Петро Лісовий та інші. Починаючи з 90-х років ХХ століття і до нашого часу вона не втрачає своєї актуальності. Особлива увага приділяється епістолярній спадщині галицьких і закарпатських вчених. Однак дуже багато джерельного матеріалу залишається ще не вивченим, а отже мають місце неточності в трактуванні характеру особистих взаємин інтелігенції по обидва боки Карпат.

Мета статті – показати і документально підтвердити джерельну вартість епістолярної спадщини, а також на основі аналізу листування між Я.Головацьким і О.Духновичем, показати шляхи культурного єднання українських земель. Автор нарису пропонує характеристику листів вчених, їх тематику, значення для встановлення приватної співпраці та культурного розвитку.

Слід одразу звернути увагу на те, що вся ця кореспонденція доволі різна за своїм змістом і характером. Серед листів є і великі, з масою інформації, і коротенькі повідомлення. Основні теми, притаманні для більшої частини тогочасної епістолярії, це: книгообмін і пов’язані з ним проблеми; суперечки навколо літературної мови русинів; аналіз основних аспектів культурного життя населення Закарпаття; обговорення необхідності співпраці та можливостей обміну культурним і науковим досвідом тощо.

Варто зауважити про складнощі, пов’язані з вивченням епістолярної спадщини. Мова йде про погану збереженість оригіналів листів. Зокрема, дуже багато кореспонденції є втраченою для дослідників, інша частина зберігається у вкрай несприятливих умовах, що унеможливлює її опрацювання. Особливо це стосується листів, адресованих на Закарпаття, де вони не могли зберігатися через протидію угорської влади.

Приватне листування між О.Духновичем і Я.Головацьким стало одним із перших епістолярних спілкувань у досліджуваний період. Їх особиста переписка представлена близько 30 листами. Олександр Духнович (1803-1865) – вчений, культурно-освітній і громадсько-політичний діяч Закарпаття, канонік Пряшівської єпархії, активний учасник культурної співпраці по обидва боки Карпат. Творити літературні тексти почав угорською і латиною. Відколи зорієнтувався на Росію, писав “язичієм”. В 1847 він видав свою першу книгу — карпаторуський буквар під назвою “Книжица читальная для начинающих”.  О.Духнович намагався активізувати формування в закарпатських русинів національної свідомості шляхом дослідження їх історії. Його головною історичною працею є "Истинная история Карпато-Россов". О. Духнович — автор багатьох віршованих творів, двох п'єс “Добродетель превышает богатство”(1850),“Головний  тарабанщик” (1863). Свої статті і вірші друкував у “Зорі Галицькій” (Львів), “Віснику” (Відень), “Церковній газеті” (Будапешт), “Слові” (Львів). Все, що написав народною мовою, є кращим з його спадщини.[2; 14; 15].

Яків Головацький (1814-1888) – галицький суспільно-політичний діяч, вчений, професор Львівського університету, український  лінгвіст, етнограф, фольклорист, історик, поет. Співзасновник об'єднання  «Руська трійця», співавтор збірника  «Русалка Дністровая». Учасник Собору українських вчених у Львові у 1848 р. У 1848 — 1867 рр. професор «руської мови і словесності» (української мови та літератури) у Львівському університеті. У 1858 — 1859 рр. займав посаду декана філософського факультету, а у 1862 — 1864 рр. — ректора університету. Під впливом Михайла Погодіна перейшов на москвофільські позиції, за що був у 1841 р. відзначений званням академіка Санкт- Петербургської АН. У 1868 р. переїхав в Росію, зложив з себе духовний сан і перейшов у православ'я. У цьому ж році очолив Віленську археографічну комісію, а з 1871 р. і Тимчасову комісію з створення Віленської публічної бібліотеки і музею. [12; 13].

Познайомились Я.Головацький і О.Духнович в 1853 році, коли останній їздив в Галичину на лікування. Спілкування між ними з невеликими перервами тривало майже 8 років. Оригінали їх приватних листів зберігаються в відділі рукописів бібліотеки ім. В.Стефаника у Львові, в фонді Головацького. Зокрема, там зберігається 28 листів О.Духновича до Я.Головацького, 2 листи Я.Головацького до О.Духновича, а також рахунки за надіслані книги, телеграми тощо. Загальний обсяг матеріалів – 68 аркушів.

Основні теми, які зачіпалися в листуванні між Я.Головацьким і О.Духновичем, стосувалися книгообміну та розповсюдження львівської періодики на території Закарпаття, видавництва книжок тощо. Зі змісту листів констатуємо достатньо налагоджений на той час книгообмін, бачимо прагнення обох адресатів до співпраці в цій сфері. Так, в одному з перших листів від 7 травня 1853 року О.Духнович висловлює подяку за надіслані йому книги та інформує Я.Головацького про видавництво книг на Закарпатті.

О.Духнович пише: “…то уже давно было моимь намерениемь чтобь для воспитания сердца такия издавалися книжечки, и сегоради такая и у нась первая издалася, кого ныне зде приключаю” [5, арк. 3]. У цитаті мова йде про видану О.Духновичем книжечку “Хлебь души или набожныя молитвы и песни для восточныя церкви православныхь хрістіань”. До цього листа також прикріплена картка, зміст якої свідчить про налагоджений книгообмін через Карпати. На цій картці О.Духнович писав: “…засылаю такожде 6. Букварей по цене 10 крайцерей. Любезну Другу Якову Головацкому Профессору вь Львовь. Духнович” [5, арк. 4].

Окрему групу становлять кореспонденції, в яких О.Духнович аналізує культурне життя русинів Закарпаття. У своїх листах він наголошує на вкрай низькому освітньому і культурному рівні життя на Закарпатті, вказує на відсутність власних освітніх установ, періодичних видань. До прикладу, у листі від 25 травня 1853 року О.Духнович так оцінює культурний розвиток всіх без винятку закарпатських русинів: “Брате! У нась читательство вельми слабое, книги куповати не обыкли еще наши, даже и сами священницы, найбольше даромь, роздаваю, чтобы привыкали помалу… всі русины жебраки, имь не помагають ничто, кроме школы, а людей неть на тое способных, и хотяй были бы про скудость не можуть содержатися” [5, арк. 8].

Поряд з аналізом освіти і культури русинів у своїх листах О.Духнович не раз згадує і проблему мадяризації закарпатського населення. Саме мадяризаційні заходи угорської влади, на думку О.Духновича і більшості тогочасної інтелігенції, були основною перепоною на шляху прогресивного розвитку освіти і науки краю. У згадуваному вище листі О.Духнович про проблему мадяризації пише так: “Нашь намесникь Коць для русиновь по руски выдаваеть разположения, тоже и сам по руски подписуеться, можно тое подкрепить нашихь, но неть надіи, бо дуже смадярщилися, все русское имь простое видится, и читати не хотять бо незнають, а учитися не будеть. Священники дома сь женами, и детьми по мадярськи мондикають, бо то ихь просвещеніе есть…” [5, арк. 9-10].

В одному зі своїх наступних листів, написаному 20 травня 1860 року, О.Духнович описує мадяризацію в краї ще красномовніше: “У нась мадяризм ростеть и распространяеться голосно, все убираються по мадярськи, и черкають острогами, слова не слышать иного кроме мадярського; а наши Русины не лишень помагають, но и предводительствують имь, и самь мадярського язика на Гимназии здешной Учитель есть руський священникь!” [23, с. 496]. В цьому ж листі знаходимо згадку О.Духновича про те, що не всі русини повністю змадярились. Зокрема автор листа констатує: “Но еще суть и благоуверные Русины, но техь хотя не много однакожь таких что за ребро дадуться повисити за русчизну. – Читають книги, говорять публично, и не стыдяться выступать где нибудь по руски” [23, с. 496].

Окрему групу становить кореспонденція, в якій порушуються проблеми мови. З їх змісту чітко проступає москвофільська орієнтація О.Духновича. Суперечки навколо літературної мови були головним каменем спотикання в зносинах галицької і закарпатської інтелігенції. Москвофільство як система поглядів і переконань мало своїх прихильників і в Галичині, до прикладу, згадуваного вже Я.Головацького. Проте значно більшого поширення воно набуло на Закарпатті, де у середині ХІХ століття майже вся інтелігенція орієнтувалася на Москву, виступала за російську мову в літературі. У своїх листах О.Духнович не раз писав про необхідність введення в літературу русизмів і не сприймав української мови, вважаючи її галицьким діалектом з домішками полонізмів. Так, у листі від 22 вересня 1853 року, захищаючи москвофільство, О.Духнович писав: “… мы токмо сим способом одно быть можемь тело и душа; бо не понимаете на колико наши страхаються вашей простонародной литературы!” [23, с. 90].

Листи, в яких ішлося про мовні суперечки, показують О.Духновича у неприглядному світлі. Спочатку він радить писати на церковнослов’янській мові і переконує, що русинам треба зближатися. Згодом вже зауважує, що закарпатські русини не розуміють тієї мови, якою пишуть галичани. А ще через деякий час відверто пропагує москвофільство. Відомий галицький діяч початку ХХ століття, вже згадуваний нами К.Студинський так писав про москвофільські погляди О.Духновича : “Ми не в силі назвати інакше сего його виступу против народної мови як – нікчемностию, безпримірною і неможливою в якім небудь іншім народі” [22, с. 103].

Через Я.Головацького О.Духнович підтримував стосунки з іншим відомим галицьким діячем середини ХІХ століття – Б.Дідицьким, редактором видань “Слово” і “Галичанин”. У своїх листах до Я.Головацького О.Духнович не раз згадував про свою співпрацю з Б.Дідицьким, із яким познайомився в 1853 році. Співпрацювали вони переважно в сфері поширення на Закарпаття галицької періодичної літератури, продажу книг тощо. Інтенсивного листування між ними не було. Ми зустрічаємо лише один лист О.Духновича до Б.Дідицького, але з його змісту видно, що контакти між цими діячами були доволі усталеними. Лист написаний 3 червня 1859 року. В ньому О.Духнович інформує Б.Дідицького про розпродаж книг останнього на Закарпатті і порушує проблему низького культурного рівня населення краю. Зокрема О.Духнович пише: “Продажь книжицы твоей лихо идеть; книгу не нужно никому… Брать, мой, мы упадаемь и Богь весть, двинемся ли когда нибудь. Я мало питаю надежды по тому, что у нашихь нить охоты кь наукамь и не можна ободрити духа просвети, лень учиться, то есть тяжество ” [4, арк. 72-73].

Як бачимо автори досліджуваних листів зачіпали надзвичайно важливі проблеми, як от мадяризацію інтелігенції Закарпаття, полонізаційні впливи на суспільне життя в Галичині і, як наслідок швидкого поширення там русофільських настроїв. Починаючи з 70-х років ХІХ століття русофіли поряд з народовцями претендують на провід українського руху. Вони висловлювали два різні погляди на майбутнє українців. Так, тісно пов’язане з релігійно-монархічними та культурними традиціями середньовіччя, русофільство було спрямоване на консервацію оберненого в історичне минуле староруського «архетипу». Натомість сформоване під впливом культурної експансії Наддніпрянської України «народовство» прагнуло консолідації української нації на всьому етнічному просторі по різні сторони австро-російського кордону.

В підсумку треба відзначити, що роль епістолярії як джерела вивчення взаємовідносин між закарпатською і галицькою інтелігенцією, безумовно, велика. В проаналізованих нами листах ми знаходимо багато відомостей, що стали підтвердженням існування тісних контактів по обидва боки Карпат. Листування закарпатців з галичанами певною мірою відроджувало культуру і освіту краю. Звичайно, що культурні контакти між Закарпаттям і Галичиною не обмежувалися однією тільки кореспонденцією, а виливались і в наукову співпрацю. Але роль епістолярної спадщини у взаємозв’язках тогочасної інтелігенції важко переоцінити.

Список використаної літератури

Гнатюк В. Причинок до історії зносин галицьких і угорських русинів / Володимир Гнатюк // Літературно-науковий вісник. – 1898. – Т. 7. – Кн. 9. – С. 162-178.

Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах ( З давніх часів до початку ХХ ст.) / Дмитро Данилюк. – Ужгород, 1997. – 289 с.

Демко М. Письма О.Духновича кь Я.Головацькому / Михайло Демко – Мукачево: книгопечатня „Реформь”, 1927. – 64 с.

Дідицький Богдан. Кореспонденція // Відділ рукописів ЛНБ ім. В.Стефаника. – Ф. 318 (Н.Д.). – Спр. 72. – 125 аркушів.

Духнович Олександр. Листи до Головацького Я.Ф. (1853-1861) // Відділ рукописів ЛНБ ім. В.Стефаника. – Ф. 148 (Гол.). – Спр. 7. – 68 аркушів.

Духнович О. Кореспонденція з Пряшева / Олександр Духнович // Зоря Галицка. – 1852. – Ч. 50. – С. 498 – 499.

Зубрицький Д. Наш Духнович / Денис Зубрицький. – Пряшів, 1923. – 24 с.

Кинах Глеб. Матеріали до исторії зносин Подкарпатской Руси з Галичиною в ХІХ віці / Глеб Кинах // Науковий зборник „Просвіти”. – Рочн. ІІ. – 1923 р. – С. 115-121.

Листи О.Духновича до Я.Головацького // Науковий збірник товариства “Просвіта” в Ужгороді на рік 1924. – Ужгород, 1924. – С. 95 –103.

Листування з замовниками в Угорщині про пересилання книжок // ЦДіА у Львові. – Ф. 12. – Оп. 2. – Спр. 1164. – 20 аркушів.

Магочі П.Р. Формування національної самосвідомості : Підкарпатська Русь (1848-1948) / Павло-Роберт Магочі. – Ужгород, 1994. – 296 с.

Матисякевич З. Український історик Я.Головацький / З.Матисякевич. – Львів : Літопис, 2002. – 152 с.

Олашин М. До питання про наукову діяльність Я.Головацького / Микола Олашин // Дар служити науці. Науковий збірник на пошану проф. В.Задорожного. – Ужгород : “Патент”, 2001. – С. 40 – 50.

Олександр Духнович : Бібліографічний покажчик. – Ужгород, 1995. – 283 с.

Олександр Духнович – визначний педагог, мислитель і громадсько-політичний діяч Закарпаття. – Ужгород, 2003. – 336 с.

Панькевич І. Подкарпатські русини на культурній місії у Русинов галицьких при конци XVIII и початком ХІХ ст. / Іван Панькевич // Підкарпатська Русь. – 1927. – Ч. 9. – С. 205 – 211 ; Ч. 10. – С. 228 – 231.

Рудловчак О. З епістолярної спадщини О.Духновича / Олена Рудловчак // Дукля. – 1983. – № 2. – С. 49-63.

Рудловчак О. З невідомих рукописів Духновича (про 8 невідомих листів Духновича до Я.Головацького та частина одного з цих листів) / Олена Рудловчак // Дукля. – 1958. – № 2. – С. 191-192.

Світлик Н. Епістолярна спадщина як джерело вивчення культурних контактів Закарпаття і Галичини (1848-1918) / Неля Світлик // Науковий вісник УжНУ. Серія історія. – Вип. 24. – Ужгород, 2010. – С. 198 – 207.

Світлик Н. Культурні контакти між західноукраїнськими землями середини ХІХ – початку ХХ століття / Неля Світлик // Питання історії України. Збірник наукових праць. Том. 13 – Чернівці, 2010. – С. 231 – 237.

Созанський І. Олександр Духнович / Іван Созанський. – Львов, 1908. – 24 с.

Студинський К. Александер Духнович і Галичина / Кирило Студинський // Науковий зборник „Просвіта”. – Рочник 3. – 1924. – С. 28-103.

Студинський К. Кореспонденція Я.Головацького в літах 1850-1862 / Кирило Студинський // Збірник філологічної секції НТШ. – Т. 8-9. – Львів, 1905. – 592 с.

Студинський К. Матеріали до історії культурного життя в Галичині в 1775-1857 рр. Замітки и тексти (наклад НТШ) / Кирило Студинський. – Львів, 1920. – 225 с.

REFERENCES

1. Gnatyuk V. Prichinok do іstorії znosin galits'kikh і ugors'kikh rusinіv / Volodimir Gnatyuk // Lіteraturno-naukoviy vіsnik. – 1898. – T. 7. – Kn. 9. – S. 162-178.

2.Danilyuk D. Іstorіya Zakarpattya v bіografіyakh і portretakh ( Z davnіkh chasіv do pochatku KhKh st.) / Dmitro Danilyuk. – Uzhgorod, 1997. – 289 s.

3.Demko M. Pis'ma O.Dukhnovicha k' Ya.Golovats'komu / Mikhaylo Demko – Mukachevo: knigopechatnya „Reform'”, 1927. – 64 s.

4.Dіdits'kiy Bogdan. Korespondentsіya // Vіddіl rukopisіv LNB іm. V.Stefanika. – F. 318 (N.D.). – Spr. 72. – 125 arkushіv.

5.Dukhnovich Oleksandr. Listi do Golovats'kogo Ya.F. (1853-1861) // Vіddіl rukopisіv LNB іm. V.Stefanika. – F. 148 (Gol.). – Spr. 7. – 68 arkushіv.

6.Dukhnovich O. Korespondentsіya z Pryasheva / Oleksandr Dukhnovich // Zorya Galitska. – 1852. – Ch. 50. – S. 498 – 499.

7.Zubrits'kiy D. Nash Dukhnovich / Denis Zubrits'kiy. – Pryashіv, 1923. – 24 s.

8.Kinakh Gleb. Materіali do istorії znosin Podkarpatskoy Rusi z Galichinoyu v KhІKh vіtsі / Gleb Kinakh // Naukoviy zbornik „Prosvіti”. – Rochn. ІІ. – 1923 r. – S. 115-121.

9.Listi O.Dukhnovicha do Ya.Golovats'kogo // Naukoviy zbіrnik tovaristva “Prosvіta” v Uzhgorodі na rіk 1924. – Uzhgorod, 1924. – S. 95 –103.

10.Listuvannya z zamovnikami v Ugorshchinі pro peresilannya knizhok // TsDіA u L'vovі. – F. 12. – Op. 2. – Spr. 1164. – 20 arkushіv.

11.Magochі P.R. Formuvannya natsіonal'noї samosvіdomostі : Pіdkarpats'ka Rus' (1848-1948) / Pavlo-Robert Magochі. – Uzhgorod, 1994. – 296 s.

12.Matisyakevich Z. Ukraїns'kiy іstorik Ya.Golovats'kiy / Z.Matisyakevich. – L'vіv : Lіtopis, 2002. – 152 s.

13.Olashin M. Do pitannya pro naukovu dіyal'nіst' Ya.Golovats'kogo / Mikola Olashin // Dar sluzhiti nautsі. Naukoviy zbіrnik na poshanu prof. V.Zadorozhnogo. – Uzhgorod : “Patent”, 2001. – S. 40 – 50.

14.Oleksandr Dukhnovich : Bіblіografіchniy pokazhchik. – Uzhgorod, 1995. – 283 s.

15.Oleksandr Dukhnovich – viznachniy pedagog, mislitel' і gromads'ko-polіtichniy dіyach Zakarpattya. – Uzhgorod, 2003. – 336 s.

16.Pan'kevich І. Podkarpats'kі rusini na kul'turnіy mіsії u Rusinov galits'kikh pri kontsi XVIII i pochatkom KhІKh st. / Іvan Pan'kevich // Pіdkarpats'ka Rus'. – 1927. – Ch. 9. – S. 205 – 211 ; Ch. 10. – S. 228 – 231.

17.Rudlovchak O. Z epіstolyarnoї spadshchini O.Dukhnovicha / Olena Rudlovchak // Duklya. – 1983. – № 2. – S. 49-63.

18.Rudlovchak O. Z nevіdomikh rukopisіv Dukhnovicha (pro 8 nevіdomikh listіv Dukhnovicha do Ya.Golovats'kogo ta chastina odnogo z tsikh listіv) / Olena Rudlovchak // Duklya. – 1958. – № 2. – S. 191-192.

19.Svіtlik N. Epіstolyarna spadshchina yak dzherelo vivchennya kul'turnikh kontaktіv Zakarpattya і Galichini (1848-1918) / Nelya Svіtlik // Naukoviy vіsnik UzhNU. Serіya іstorіya. – Vip. 24. – Uzhgorod, 2010. – S. 198 – 207.

20.Svіtlik N. Kul'turnі kontakti mіzh zakhіdnoukraїns'kimi zemlyami seredini KhІKh – pochatku KhKh stolіttya / Nelya Svіtlik // Pitannya іstorії Ukraїni. Zbіrnik naukovikh prats'. Tom. 13 – Chernіvtsі, 2010. – S. 231 – 237.

21.Sozans'kiy І. Oleksandr Dukhnovich / Іvan Sozans'kiy. – L'vov, 1908. – 24 s.

22.Studins'kiy K. Aleksander Dukhnovich і Galichina / Kirilo Studins'kiy // Naukoviy zbornik „Prosvіta”. – Rochnik 3. – 1924. – S. 28-103.

23.Studins'kiy K. Korespondentsіya Ya.Golovats'kogo v lіtakh 1850-1862 / Kirilo Studins'kiy // Zbіrnik fіlologіchnoї sektsії NTSh. – T. 8-9. – L'vіv, 1905. – 592 s.

24.Studins'kiy K. Materіali do іstorії kul'turnogo zhittya v Galichinі v 1775-1857 rr. Zamіtki i teksti (naklad NTSh) / Kirilo Studins'kiy. – L'vіv, 1920. – 225 s.

Свитлык Н.М.

(Ужгород)

ПЕРЕПИСКА МЕЖДУ Я.ГОЛОВАЦКИМ И О.ДУХНОВИЧЕМ КАК ИСТОЧНИК ЛИЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

Аннотация. Частные письма - важный источник для исследователя. Они несут в себе большую научную ценность. Особенно ценными они являются для изучения наследия известных исторических фигур, ведь в письмах очень часто культивировались мысли, которые иногда не воплощались в научных трудах. Данный очерк предлагает окунуться в частную переписку двух известных личностей XIX века - Якова Головацкого и Александра Духновича, которые жили и работали в Галичине и Закарпатье соответственно - украинских регионов, входивших в состав Австрийской империи. Цель статьи - показать и документально подтвердить эмпирическую стоимость эпистолярного наследия, а также на основе анализа переписки между Я.Головацким и О.Духнович, показать пути культурного единения украинских земель. Автор очерка предлагает характеристику писем между учеными, их тематику, значение для установления частного сотрудничества и культурного развития. Особое научную ценность составляют архивные материалы. Авторы исследуемых писем затрагивали важнейшие проблемы, такие как мадьяризации интеллигенции Закарпатья, полонизационные влияния на общественную жизнь в Галичине и, как следствие быстрого распространения там русофильских настроений. В проанализированных письмах находим много сведений, что стали подтверждением существования тесных контактов по обе стороны Карпат. Переписка закарпатцев с галичанами в определенной степени возрождала культуру и образование края.

Ключевые слова: письма, эпистолярное общение, мадяризация, русофильство, Закарпатье, Галичина, отношения.

Svitlyk N.M.

(Uzhgorod)

Correspondence between Y.Holovatskyi and O. Dukhnovych, as the source of personal cooperation

Annotation. Private letters - an important source for researchers. They carry great scientific value. They are especially valuable for studying the heritage of famous historical figures, because the letters are often cultivating thoughts that sometimes are not embodied in the scientific works. This essay offers to immerse into private correspondence of two famous personalities of the nineteenth century – Yakiv Golovatskiy and Olexander Dukhnovich who lived and worked in Galicia and Transcarpathia respectively - Ukrainian regions that were part of the Austrian Empire. The purpose of the article - to show and to document the source value of epistolary heritage and by analyzing the correspondence between Y.Holovatskyi O. Dukhnovych, to show the ways of cultural unity of Ukrainian lands. The author of the essay offers a description of correspondence between scientists, subjects of it, for the establishment of private co-operation and cultural development. The archives are the subject of special scientific value. The authors of the studied letters discussed extremely important issues, such as magyarization of intelligentsia of Transcarpathia, the influence of polonization on public life in Galicia and, as the consequence - rapid spread there russophile sentiments. In the analyzed letters we find a lot of information that were proof of the existence of close contacts on both sides of the Carpathians. Correspondence between people of Transcarpathia and Galicia to certain extent revived culture and education in the Region.

Keywords: letters, epistolary communication magarization, russophilia, Transcarpathia, Galicia, relationships.

Похожие работы:

«ОТЧЕТ о работе министерства по физической культуре, спорту и молодежной политике Иркутской области за 2013 годК основным достижениям 2013 года в сфере физической культуры, спорта и молодежной политики относятся:1. Достойное выступление сп...»

«Настоящие Правила приема разработаны в соответствии с Федеральным Законом Российской Федерации от 29.12.2012 №273-ФЗ "Об образовании в Российской Федерации", "Порядком приёма на обучение по дополнительным пред...»

«Герберт Шиллер Манипуляторы сознанием Шиллер Г. Манипуляторы сознанием Пер. с англ.: Науч. ред. Я. Н. Засурский. М.: Мысль, 1980. Известный американский ученый профессор Герберт Шиллер на протяжении длительного времени выступает с острой критикой системы американской буржуазной журналистики, ее методов и приемов. Сов...»

«УДК 32:651.5 (063)ПОЛІТИКА ЦИФРОВОГО ЗБЕРІГАННЯ ДОКУМЕНТІВ В ДЕРЖАВНИХ ОБЛАСНИХ АРХІВНИХ УСТАНОВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ І.І.ТЮРМЕНКО, д.і.н., проф., Національний авіаційний університет (Україна) Південь України – унікальний регіон, що визначається етнокультурним розмаїттям тих націй,...»

«План инспекционного контроля на 2017 г. № п/пНаименование продукции № сертификата Период действия сертификата Срок проведения ИК, кварт. I квартал ФКП "Ставропольская биофабрика" 1 Нековаквакцина против некробактериоз...»

«Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Луцький національний технічний університет Товарознавство непродовольчих товарів Модульний контроль знань для студентів напряму підготовки 6.030510 Товар...»

«ПЛАН-КОНСПЕКТХудожня культура 9 класТЕМА: Жанри кінематографу. Видатні режисери і актори світового кіно.Підготувала: вчитель художньої культури Новоолександрівського НВК Сербул О.А. centercenter100000100000150007100570700074803011500031000718693070007480308...»

«Постулати здоров’я українських старожилів. Фахова стаття Друк. Гуржіївські історичні читання: Збірник наукових праць / Ред.кол.: В.А. Смолій, О.І. Гуржій, А.Г. Морозов та ін. – Черкаси: Вид Чабаненко Ю.А., 2014. – Вип. 7. С. 196-198 (9 с.) Н.М. МартиненкоПОСТУ...»








 
2017 www.li.i-docx.ru - «Бесплатная электронная библиотека - различные ресурсы»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.