WWW.LI.I-DOCX.RU
БЕСПЛАТНАЯ  ИНТЕРНЕТ  БИБЛИОТЕКА - Различные ресурсы
 

«ЗМІСТ ВСТУП..3 Основна частина. 1. Поняття і сутність архітектури.4 2. Епохи та стилі архітектури..5 3. Архітектура як пам'ятка культури та історії.11 4. Історія української ...»

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….3

Основна частина.

1. Поняття і сутність архітектури……………………………………....4

2. Епохи та стилі архітектури…………………………………..………5

3. Архітектура як пам'ятка культури та історії…………………….....11

4. Історія української архітектури та образотворчого мистецтва..….12

ВИСНОВКИ………...…………………………………………………...18

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………..………………9

ВСТУП

Як відомо, сформульований у свій час Г. Гегелем закон нерівномірності розвитку, видів мистецтва виявляється в тому, що ієрархія видів мистецтва вельми рухома і часто слабко пов'язана зі змінами в соціально-політичних та економічних аспектах суспільного життя. У результаті в культурному полі з'являється домінуючий вид мистецтва, який в тій чи іншій мірі «налаштовує» художню діяльність в цілому, накладаючи на неї відбиток своєї специфіки.

Висування певного виду мистецтва на вершину ієрархії, мабуть, пов'язано з його здатністю найбільш повно і адекватно представити пануючу в суспільстві картину світу. Так, наприклад, середньовічної картині світу з ослабленою тимчасової координатою найповніше відповідають просторові види мистецтва - храми, прикрашені скульптурою. Домінуюче становище в картині світу сучасної людини фактора часу призводить до висування на перший план тимчасових і просторово-часових видів мистецтва.

Але в кожний момент часу художня культура являє собою динамічну й самоузгоджену систему з взаємодіючими між собою елементами. У результаті появи нових елементів - наприклад, видів мистецтва, заснованих на досягненнях науково технічного прогресу - змінюється структура системи культури і функції окремих її елементів, але в тому чи іншому вигляді всі елементи культури, включаючи й самі архаїчні, все ж таки зберігаються, хоча, може бути, і в зміненому вигляді.

Перші свідчення про витоки мистецтва архітектури доходять до нас з глибини століть. У доісторичний період починають виникати примітивні житлові будівлі – землянки, курені, общинні та пальові будівлі, культові споруди, які згодом удосконалювалися. Так поступово розпочинається процес накопичення досвіду будівництва і водночас активізується художнє начало.

Від примітивних культових куренів первісні будівельники переходять до ускладнених архітектурних форм: менгірів, дольменів, кромлехів. Ці перші культові храми мали складнішу конструкцію. Для будівництва їх використовували обпалену цеглу, що свідчило про зародження нового етапу у розвитку цивілізації. Отже, архітектура завжди була тісно пов'язана з історією суспільства, з розвитком науки і техніки, природно-кліматичними умовами, світобаченням і світосприйняттям людиною навколишнього середовища. Знаходилась архітектура також у тісному зв'язку з іншими видами мистецтва, зокрема зі скульптурою, живописом, декоративним мистецтвом, що свідчить про її синтетичну природу.

Як вид мистецтва архітектура починає формуватися у давніх культурах Месопотамії, Єгипту, Вавилону, Персії, Індії, Китаю.

Основна частина

1. Поняття і сутність архітектури

Архітектура як вид мистецтва проявляє себе як формування дійсності за законами краси при створенні будівель, архітектурних комплексів, монументів, ландшафтних споруд, промислових та спортивних споруджень, покликаних обслуговувати потреби людини в житлі та приміщеннях різного призначення. Архітектура створює відмежований від природи утилітарно-художній світ, що протистоїть стихійному середовищу і дозволяє людям використовувати олюднений простір відповідно до їх матеріальних і духовних потреб.





Архітектурний образ виражає не лише призначення будівлі (ми легко можемо відрізнити храм від звичайного житла), але й художню концепцію світу і особи, навіть сутність своєї епохи. Архітектура — це вид мистецтва, метою якого є створення споруд і будівель, необхідних для життя і діяльності людей. Проте архітектура як мистецтво зовсім не є обов’язковою для вирішення прагматичних завдань, наприклад, захисту людини від природних лих. В основі архітектурного образу лежать певні фундаментальні схеми людського впорядкування простору: відокремлення порядку від хаосу, вертикального виміру або напряму від горизонтального, запровадження ритмів та циклів певної розмірності, та ін. Архітектура як вид мистецтва є просторовою і статичною. Художній образ тут створюється за допомогою співвідношення масштабів, мас, форм, кольору, декору, зв?язку з навколишнім пейзажем, тобто за допомогою специфічно виразних засобів. Архітектура – це яскраво історичне явище, тобто різні історичні епохи представлені тут у досить відмінних художньо-архітектурних формах і вирішеннях. Архітектура є водночас і мистецтво, і інженерія, і будівництво, що вимагає величезного зосередження колективних зусиль і матеріальних коштів, проте архітектурні пам’ятки переживають віка. Ще в давні часи архітектура вступала у взаємодію зі скульптурою, живописом, мозаїкою, іконою, різними видами декоративного оздоблення, перетворюючись на монументальне мистецтво.

Архітектура - художньо-образна організація простору на основі будівельних конструкцій. Слід відрізняти утилітарне будівництво і відповідне цієї технічної діяльності поняття конструкції від архітектури як художньої творчості в камені, дереві та глині. Архітектор оперує поняттям композиція і використовує виразні (композиційні) засоби: метр і ритм, симетрію й асиметрію, відносини величин і пропорції. Цим засобам відповідають прийоми акцентування, урівноваження.

Архітектуру відносять до біфункціональних (двоїстим) мистецтвам, в композиції яких з'єднуються утилітарна і художня функції. Ї х поєднання і взаємодію визначаються жанром архітектурної творчості (сакральна, або храмова, архітектура, палацові, житлові будівлі, технічні споруди).

Архітектуру також відносять до просторових видів мистецтва, точніше було б сказати - до просторово-тимчасовим, оскільки архітектор організовує маси, об'єми, лінії, силуети не тільки в тривимірному просторі, а й у часі сприйняття композиції глядачем. Тільки в русі, тобто в часі і спрямованості розгортання композиції в просторі, при мінливих в певній послідовності точках зору, проходженні глядачем вздовж, навколо і всередину будівлі, розкривається задум, ідея і художній образ архітектурної композиції. У цьому сенсі, як зазначав теоретик архітектури А. І. HYPERLINK "http://ua-referat.com/Некрасов" \o "Некрасов"Некрасов, не камінь чи дерево, а простір і час є композиційним матеріалом, головним же художнім засобом - організація руху 1.

Відповідно до цього всі архітектурні композиції можна розділити на два типи: «перебування в просторі» і «просування в просторі». До першого типу відносять центричні і зальні композиції, до другого - алеї, галереї, анфілади, аркади. Віднесення архітектури до «необразотворчим мистецтвам» дуже суперечливе. У порівнянні з живописом, скульптурою, графікою архітектор дійсно (за винятком декоративних деталей) не зображує конкретні предмети. Зате архітектура здатна не тільки виражати, а й зображати абстрактні, піднесені ідеї та образи: вознесіння, піднесення духу, польоту душі, сили, мощі, спокою, впевненості. Такі образи передати безпосередньо, минаючи езопова моваалегорій, не може ні живописець, ні скульптор. Тому Б. Р. Віппер називав архітектуру «найвищою мірою образотворчим мистецтвом» 2. Художній сенс мистецтва архітектури полягає, таким чином, в перетворенні утилітарною будівельної конструкції в композицію. Приміром, опорний стовп, що витримує вагу перекриття, являє собою оптимальну, міцну і надійну будівельну конструкцію, а колона, що виражає ідею духовного опору тяжкості і піднесення до неба, є архітектурнийобраз, композиція.

Зовні ці форми виглядають майже однаково, але зміст їх по-різному. Ця різниця визначається в теорії архітектури поняттям ордера. Тут і проходять межі архітектури як художньої творчості. Звідси також традиційні порівняння архітектури з космосом, що виникають з хаосу, «олюдненої матерією», кам'яної книгою людства, застиглою музикою.

2. Епохи та стилі архітектури

Італійське Відродження - переломна епоха в розвитку мистецтва кінця XV - початку XVI ст. В архітектурі ознаменувалася зверненням до античної спадщини та переосмисленням архітектурних композицій Стародавнього Риму, в першу чергу ордерної системи. Архітектура Італійського Відродження включає два основних періоди: флорентійський (друга половина XV ст., Або кватроченто, - «чотирьохсоті роки») і римський (початок XVI ст., Або чинквеченто, - «п'ятисотий роки»). Французька назва епохи - Ренесанс. Флорентійський період, або тосканське Відродження, відзначений впливами середньовічних традицій і новаторською діяльністю Ф. Брунеллескі, вперше в італійській архітектурі з'єднав римську арку з арабським прийомомопори арок безпосередньо на капітелі колон. Найбільшим теоретиком архітектури був Л. Б. Альберті. Римський період розпочався з діяльності Д. Браманте - автора першого проекту храму Св. Петра у Римі.

В архітектурі Італійського Відродження розроблені нові типи будівель: палаццо (міський палац), центричний храм, заміська вілла, а також композиційні прийоми. По-особливому складалося розвиток архітектури в інших містах Італії, наприклад, у Венеції. Завдяки творчості Д. Браманте, Рафаеля, А. Палладіо у XVI ст.в Італії були створені основи архітектуриКласицизму, але вже з середини XVI ст., перш за все у творчості Мікеланджело, формується стильБароко, інші зодчі схиляються до Маньєризму. Італійське Відродження включає в себе різні традиції, тенденції розвитку, художні напрями та стилі. Отже, словосполучення «Італійське Відродження» не є назвою стилю, а тільки означає певну історичну епоху.

Класицизм - художній напрям, орієнтований на раціональне композиційне мислення, норми ясності, цілісності, простоти, врівноваженості, статичності і замкнутості форми. У більшості випадків в якості зразка вибирається мистецтво античної класики. В історії архітектури норми Класицизму склалися в епоху Високого Відродження в Італії (початок XVI ст.), Програмно як художнього напрямку були оформлені у мистецтві Франції другої половини XVII ст. Тому західноєвропейська архітектура класицизму другої половини XVIII ст.(«Друга хвиля» Класицизму) називається Неокласицизмом. В Італії, Франції, Німеччини, Росії художній напрям Класицизму породжувало в різні історичні періоди різні історико-регіональні художні стилі класицистичної архітектури.

Класицизм був вираженням філософського раціоналізму, ідеологією і мистецтвом нового класу. Концепція класицизму полягала в використанні в архітектурі античних систем Формоутворення, що, однак, наповнялись новим змістом. Естетика простих античних форм і точний ордер ставилися в противажіль випадковості, и строгості архітектурних і художніх проявів світогляду відживаючий аристократії.

Класицизм стимулював археологічні дослідження, що призвели до дивним відкриттям і новим знанням про розвинені античні цивілізації. Результати роботи археологічних експедицій, узагальнені в просторих наукових дослідженнях. Заклали теоретичні основи руху, учасники якого вважали античну культуру вершиною досконалість в будівельному мистецтві, зразком абсолютної і вічної краси. Популяризації античних форм сприяли численні альбоми, утримуючі зображення архітектурних пам'ятників.

В авангарді розвитку архітектури класицизму стояла передусім Франція періоду Наполеона. Після цього протестантські Германію і Англія, а також перебуваючи під впливом європейських течій Росія. Рим став одним з головних теоретичних центрів класицизму.

Характер архітектури в більшості випадків залишився залежним від тектоніки муру, що несе і зведення, що став більш плоским. Важливим пластичним елементом стає портик, в той час як стіни з зовні і з середини членуються дрібними пілястрами і карнизами. В композиції цілого і деталей, обсягів і планів характерна є симетрія. Кольорове рішення характеризується світлими пастельними тонами. Білий колір, як правило, служить для виявлення архітектурних елементів, що є символом активної тектоніки. Інтер'єр стає більш світлим, стриманим, меблі простій і легкий, при цьому проектувальники використали єгипетські, грецькі або римські мотиви.

Класицизм був ведучим стилем передусім в Франції, де панував в всій художній творчості. Він є вираженням освітніх тенденцій французького суспільства того періоду. Французький конвент навіть проголосив класицизм стилем французької буржуазної революції. Він вніс зміни в плануючу і просторову систему міста, прорізав нерегулярну середньовічну структуру вулиць величним комплексом прямих проспектів і площ, а на пересіченнях їхніх осей розмістив архітектурні монументи.

Раціоналізм мислення XVIII і XIX ст.. Виявився в прагненні до створення єдиної містобудівної концепції, що влилось в 1793 г. В утворення Паризької художньо-планової комісії. Більшу роль грала і Паризька школа тонких мистецтв, студенти якої вивчали пам'ятники античної архітектури безпосередньо в Римі, а після закінчення школи працювали в багатьох європейських країнах і поза континентом. Світогляд класицизму виявляється вже в архітектурі східного крила Лувра (1667 - 1678), що спроектувався К. Перро, одержавши верх над проектом в стилі бароко, виконаним італійцем Берніні. Подібним прикладом може служити і палац Малий Тріаноп в Версальському парку.

Неокласицизм - історико-регіональний стиль класицизму, що одержав поширення в Італії та Франції в другій половині XVIII ст.(У цих країнах класицистичний стиль виникав не вперше, звідси назва).У російській архітектурі цей же період прийнято іменувати Класицизмом (неокласичний течія в Росії сформувалося на початку XX ст.).

Готичне мистецтво це художній стиль в архітектурі, музиці, скульптурі. Готика зародилась у XII ст. на основі придворно-лицарської культури та розвивалась до XVIст. як основний напрям культури у всій середньовічній Європі. Готичний стиль трансформувався з Романського у середині XIIст. та досяг свого найвищого рівня розвитку до кінця XVIст. Сам термін "готика" почали використовувати італійські письменники епохи Ренесансу, які вивели назву цього середньовічного архітектурного стилю від потворності варварських племен – готів, які знищили Римську імперію та класичну культуру в V ст. н. е., (хоча насправді сам стиль не має ніякого відношення до племен готів). Термін зберігав свій негативний відтінок до XIX ст., коли відбулась критична переоцінка готичного архітектурного стилю.

Готичний храм зберіг ту саму базилічну форму, що і романський, але конструкція його стелі змінилася: її основою стала каркасна система стовпів та стрілчастих арок, що опирались на них. Кладка хрестоподібної нервюрної стелі починалася з двох діагонально перехрещених арок – нервюр, які були ребрами перекриття та підтримували полегшенні плити стелі. Використання стрілчастих арок - відмінна риса готичної архітектури. Арки сходились "пучком" на опорних стовпах на яких концентрувалась вся загрузка перекриття. Така конструкція стала нововведенням готики, яка перебувала під впливом феодальної релігійної ідеології, а тому провідне місце в готиці зайняла архітектура, особливо церковна. Винесення на зовні конструктивних елементів, які підтримували хрестоподібну стелю допомогло створити незрівнянний з людським ростом простір інтер’єру. Собори були не лише культовими, а й громадськими спорудами, де влаштовувались урочисті збори, театральні містерії. Устремління собору вгору підкреслювалось величезними ажурними вежами, високими стрілчастими арками, порталами та вікнами, багатьма видовженими статуями, декоративними деталями. Розміри готичних кам’яних соборів розраховувались так, що мали вміщати майже все доросле населення міста.

Готичний собор ідеально підходив для синтезу мистецтв: архітектури, скульптури, вітражів – основного виду готичного живопису, декоративного мистецтва (різьби по каменю, кістці). Портали та вівтарні перепони були сильно прикрашені статуями, скульптурними групами, орнаментами. На порталах переважали три теми скульптурного декору: Страшний суд, цикл присвячений Марії та цикл, пов’язаний з найбільшим місцевим святим. Найкращі статуї та алегоричні фігури відзначались глибокою духовною красою. Застиглість та замкнутість романських скульптур змінилась "рухомістю" та багатством пластики фігур, звернених одна до одної та до глядача. На фасадах та даху розміщувались скульптури фантастичних тварин (химери, горгони).

В мистецтві готики органічно переплелись ліризм і трагізм, підвищена духовність і соціальна сатира, фантастичний гротеск і точні життєві спостереження. Видатні витвори готичної архітектури вперше з’являються у Франції (собор Паризької Богоматері, собори в Реймсі, Ам’єні, Шартре; Німеччині (собори в Кельні, Фрайбурзі); Англії (Вестмінстерське абатство, Лондон). Поступово, досвідченим шляхом, полегшуючи склепіння введенням каркаса з нервюр (франц. - ребро), системи зовнішніх опор з контрфорсів (франц. - «протівосіла») і аркбутанов (франц. - арка + зв'язка, крайня опора), вдалося значно послабити бічний розпір. Тяжкість склепінь передавалася за допомогою аркбутанов (у формі полуарки) на контрфорси - ряди опорних стовпів, винесених за межі обсягу будівлі. Це дозволило значно збільшити простір храму, а внутрішні опори перетворити на тонкі пучки колон. Стіни звільнялися від навантаження, з'явилася можливість прорізати їх великими вікнами - так виникли готичні вітражі. Простір стало легким і світлим.150-метрова довжина собору, висота склепінь 40-50 м, висота башт 80 м ставали нормою. Кам'яні склепіння неймовірною вагою давили вниз, але людина, що знаходиться всередині, бачив тільки що підноситься вгору тонкі пучки колон, що втрачаються у височині нервюри, яскраві потоки світла, що ллються крізь кольорове скло вітражів. Так виникав художній образ вознесіння душі до неба - образ, протилежний прозаїчному дії будівельної конструкції, що врівноважує сили, спрямованої зверху вниз. Тому готичний стиль - яскравий приклад метафізики мистецтва архітектури, художнього перетворення будівельної конструкції.

Деталі готичної архітектури, також спочатку мали конструктивне значення, поступово перетворюючись, стали висловлювати містичну, ірраціональну ідею молитовного стану душі.

Бароко (химерний, неправильний, зіпсований), історичний художній стиль, тип культури і творчий метод в архітектурі, заснований на незвичайному, новаторському використанні класичних архітектурних форм, перш за все елементів ордерної системи. У XV-XVI ст. словом «бароко» португальські моряки, а потім ювеліри називали перлини неправильної форми. Потім, через деякий час, так стали іменувати будівлі в архітектурі Риму, що з'явилися в другій половині XVI-XVII ст. Вони відрізнялися динамічністю, експресією. Архітектори використовували прийоми групування колон, раскреповка карнизів, поєднання елементів, що порушують канони Класицизму, що склалися в архітектурі під кінець епохи Відродження 5.

Головний принцип архітектури стилю Бароко - активна взаємодія обсягу будинку з навколишнім простором, змішання внутрішніх і зовнішніх просторів, пластичність переходу від одного обсягу до іншого. Звідси вигнуті (опуклі й увігнуті) фасади, виті колони, розірвані фронтони, просторі зовнішні сходи, перспективи міських магістралей і створення грандіозних архітектурних ансамблів.«Батьком Бароко» вважають великого Мікеланджело. Найбільш відомі архітектори римського Барокко XVII ст.: Л. Берніні, Ф. Борроміні, К. Мадерно. У XVIII ст. стиль Бароко поширився в архітектурі Німеччини, Австрії і Росії.У середині XIX ст.виник стиль Необароко.

Виникнення бароко було обумовлене об'єктивними причинами, що ховалися у закономірностях громадського життя Європи 2-ї половини XVI і XVII в. Бароко був насамперед породженням соціально-політичних криз, що трясли в цей час Європу і набули особливого розмаху у 17 сторіччі. Церква й аристократія намагалися використовувати у своїх інтересах настрої, що виникали внаслідок суспільних зрушень і потрясінь. Але це лише одна з тенденцій, що характеризують світовідчування бароко.

Для стилю бароко характерно загострене відчуття суперечливості світу й одночасно — прагнення відтворювати життєві явища в їх динаміці, розвитку, переходах. Стиль бароко тяжіє до монументального зображення дійсності, до великих форм (будь то література чи архітектура). Одночасно в ньому знаходять вираження усвідомлення розгубленості і сум'яття, що викликають у багатьох представників суспільні катаклізми 16-17 ст. і зв'язана з ними криза ренесансних ідеалів і уявлень.

Стиль бароко неоднорідний і досить суперечливий. З одного боку, барочні твори мистецтва втілюють прагнення дворянства переконати у своїй перевазі і пишноті, у своїй витонченості і вибраності (преціозна поезія, галантно-героїчний роман, помпезні пам'ятники архітектури). З іншого, містять у собі спроби творчо переосмислити підсумки кризи, збагатити у світлі її історичних уроків гуманістичні уявлення про людину і дійсність. З третього, знаменували собою перехід до світської облаштованості повсякденного побуту. У стилі бароко починають створюватися міста, будинки, внутрішні інтер'єри, живопис, ікони, бароко знаходить відзвуки й у народній творчості. Разом із класицизмом це був останній глобальний стиль, що визначав світогляд цілої епохи. Іноді бароко називали спробою відновлення середньовічного цілісного світовідчування. Однак воно не вичерпується парадно-придворними, державно-апофеозними аспектами чи клерикальними, релігійно-містичними проявами. Бароко набагато ширше й змістовніше

. Відгомони його впливу можна простежити в сучасних модерністських, ірраціоналістичних і релятивістських мотивах і естетичних пристрастях.

Архітектура бароко служила твердженню ідей католицизму й абсолютизму, але в ній знайшли відображення прогресивні тенденції архітектури, що виявилися в плануванні міст, площ, будинків, розрахованих на маси народу. Блискучим центром барочної архітектури став католицький Рим. Джерела бароко були закладені в пізній творчості Віньоли, Палладіо й особливо Мікеланджело. Архітектори бароко не вводять нові типи будинків, але знаходять для старих типів будівель — церков, палаццо, вілл — нові конструктивні, композиційні і декоративні прийоми, що у корені змінюють форму і зміст архітектурного образу. Вони прагнуть до динамічного просторового вирішення, до трактування обсягів мальовничими масами, застосовують складні плани з перевагою криволінійних обрисів, руйнують тектонічний зв'язок між інтер'єром і фасадом будинку. Вільно використовуючи античні ордерні форми, вони підсилюють пластичність і мальовничість загального вирішення. Особлива увага приділяється розробці типу Храму, у якому вже з кінця 16 ст. наростають риси бароко. У 17 в. архітектурні форми стають ще більш динамічнішими і напруженішими.

Велике місце в барочній архітектурі належить палацам, гордовито-ошатним, з виступаючими флігелями-крилами, відкритими почесними дворами. Показність і велич у них сполучаються з пишнотою. Важливе значення принципи бароко мали не тільки для розвитку композиції міського і паркового ансамблю, але і для містобудування. Архітектори бароко створили планувальну систему, упорядкувавши хаотичну забудову середньовічного міста, додали вулицям прямолінійні обриси, завершивши їх площами, що у свою чергу стали об'єктами архітектурних композицій.

3. Архітектура як пам'ятка культури та історії

Архітектура найбільш тісно пов'язана з розвитком матеріальних продуктивних сил суспільства, з рівнем розвитку техніки, які знаходять у монументальному будівництві найбільш яскраве вираження. Цей тісний зв'язок архітектури з виробництвом позначається у використанні того або іншого будівельного матеріалу, застосуванні тих чи інших конструкцій, в тій чи іншій організації будівництва та забезпечення його кадрами зодчих і рядових будівельників, в мобілізації для будівництва майстрів інших ремісничих спеціальностей і т. д.

Це визначає особливо високу пізнавальну цінність пам'яток архітектури як історичних джерел, - аналіз матеріально-технічних якостей цих пам'яток дозволяє судити майже безпосередньо про продуктивних силах суспільства, про його технічної озброєності та знаннях.

Таке вивчення архітектурних пам'яток починається по суті справи лише тепер, з розвитком архітектурно-археологічних досліджень: до цього дослідники цікавилися головним чином формально художньої стороною пам'ятника.

Потрібно строго розрізняти дві сторони в архітектурі, що володіють своїми закономірностями розвитку: її інженерно-технічну матеріальну основу, про яку йшла мова вище, і її власне художню сторону, власне архітектурнемистецтво.

Будівельне виробництво з його технічними прийомами і досвідом, з її матеріалами і системою організації роботи, не стосується, зрозуміло, до надбудовних явищ. Одна і та ж будівельна техніка може часом бути основою різних ступенів історії архітектурного мистецтва, різних епох. Щоправда, нові художні погляди, нові ідеологічні завдання, висунуті перед архітектурою, надають певний вплив на розвиток техніки і конструкцій.

У свою чергу нові технічні прийоми, прогрес будівельної техніки дозволяють ставити і вирішувати нові художньо-архітектурні завдання, тобто обидві сторони будівництва виступають в діалектичній єдності та взаємодії. Тим не менш, будівельна техніка, система емпірично освоєних законів статики споруд, пізнаних властивостей матеріалів і т. п. не «скасовується» з переходом від однієї ступені історичного розвитку суспільства в іншу

Архітектурне мистецтво відрізняється від інших видів мистецтв, наприклад, живопису та скульптури, тим, що воно втілює художні погляди суспільства в творах, як правило, мають утилітарне, матеріально-практичне призначення: оселях, палацах, кріпаків спорудах, храмах, мавзолеях і т. п.

Сам склад, кількість і розвиток типів цих споруд та їх особливостей вже самі по собі з достатньою ясністю говорять про характер даного суспільства, а розміщення будівель, наприклад, всередині середньовічного міста, дає неоціненний матеріал для висвітлення не тільки його топографії, але іноді і характеру. Типи архітектурних пам'яток дуже яскраво відображають характер даного суспільства.

На відміну від образотворчих мистецтв - живопису та скульптури, що виражають певний ідейний зміст в реальних образах, що відтворюють чуттєво-сприймається світ, «мова архітектури» не виразна, а тому і її тлумачення більш складно.«Архітектурний образ» ніколи не може бути розкритий як якесь «літературне» смислове «зміст», втілене в даному пам'ятнику. Художні погляди суспільства відбиваються тут у більш загальній, абстрактній формі. При цьому потрібно підкреслити, що через це архітектурний образ і менш індивідуальний, в ньому втілюються не приватні, скороминущі «віяння часу», але більш типові, провідні мистецькі погляди й смаки суспільства. Ці якості архітектурного образу також визначають видатне значення архітектурного пам'ятника як історичного джерела: він доносить до нас у своєму змісті не випадкове, але типове, не приватна, але головне в художніх поглядах даної епохи.

У той же час цей історично обумовлений рівнем культури прийом визначення форм нової будівлі за допомогою посилання на попередні пам'ятники архітектури - «зразки» - був однією з умов накопичення і зростання національних рис в архітектурі, її самобутності, так як в процесі зміни художніх поглядів суспільства з минулого архітектурного досвіду відбиралося найбільш цінне і відповідало новим запитам.

4. Історія української архітектури та образотворчого мистецтва

Коли після занепаду Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, Україна була поділена між Великим князівством Литовським та Польщею, в архітектурі та образотворчому мистецтві продовжували зберігатись традиції, мистецькі форми, прийоми попередньої епохи

Вірність давньоукраїнським мистецьким традиціям була одним з способів збереження національної самототожності, самобутності. Тим більше, що численні набіги татар, складна політична обстановка, відносно слабий економічний розвиток сприяли певному традиціоналізмові, скоріше збереженню набутого, аніж новаціям.

І в той час, коли в Європі розвивається гуманістичне мистецтво Відродження, в архітектурі, образотворчому мистецтві України панують давньоруські, візантійські, готичні традиції, канони. Але поступово в Україну проникають і поширюються впливи європейського ренесансу як в галузі архітектури, так і образотворчого мистецтва. Не обійшли ці впливи і місто Львів.

Починаючи з військових фортифікацій, поступово віяння Ренесансу переходили і в міську архітектуру, як культову, так і цивільну. Цьому сприяли як і жваві торгівельні стосунки Львова, з містами Італії, Німеччини, Польщі, так і навчання молоді у італійських університетах, де вони сприймали не лише ренесансні ідеї, але й мистецькі уподобання; запрошення іноземних майстрів до українських міст.

У 1527 році велика пожежа знищила майже весь Львів і відбудовувався вже він в новому, ренесансному стилі. Замість стрімких, загострених, спрямованих до неба готичних форм утверджуються зрівноважені, впорядковані композиції з спокійними, логічно продуманими і чистими формами, сприйнятими від античної архітектури.

Провідну роль в архітектурі 2-ої пол. XVI ст. у Львові відіграють італійські архітектори Петро Барбон, Паоло Домінічі, якого у Львові називали Павлом Римлянином, Петро Італієць та ін. Працювали у Львові також німецькі, польські архітектори, як і місцеві майстри.

В цілому в архітектурі Львова 2-ої пол. XVI - поч. XVII ст. виразно простежуються дві тенденції. Одна, представлена в будинках патріциату, католицьких храмах, каплицях - слідування формам, традиціям італійського та Північного Ренесансу, поширення архітектури європейського Ренесансу на Україну Друга, представлена в православних храмах - синтез давньоруських га ренесансних архітектурних форм. Саме ця друга тенденція започаткувала виникнення нового суто українського стилю, який гармонійно поєднає традиції української архітектури з досягненнями європейської і досягне величного розквіту в стилі українського бароко.

Але не можна сказати, що суто ренесансний напрямок в архітектурі Львова був відгороджений від місцевих впливів і традицій. В скульптурному декорі, архітектурних формах палаців патриціїв, і католицьких храмів відчувається вплив як традицій української орнаментики, так і архітектурних форм.

Саме за проектами Павла Римлянина збудовано такі перлини ренесансного Львова, як монастир і костел бенедиктинок, каплиця Кампіанів, костел і монастир бернардинів.

Костел бенедиктинок невеликий, з вузькими стінами-бойницями, могутніми контрфорсами нагадує костели-фортеці XV ст. До нього примикає квадратна вежа, лаконічна і монументальна, типово ренесансних форм. "Внизу - портал з напівциркульною аркою, вище - така ж ніша з скульптурою, ще вище - вікно тієї ж форми.

Ясна ритміка членувань, однотипна обробка ніш і віконних отворів підкреслюють цільність архітектурного образу Завершує споруду фриз типово ренесансних форм і чудовий аттік, що нагадує кам'яну різьблену корону. На кожній його стороні, пише Г. Островський, - скульптура, обрамлена волютами, кути відмічені енергійними акцентами ліпних прикрас" Монастирський будинок мав по фасаду відкриту лоджію, утворювали три арки, між якими стояли статуї. Споруди монастиря бенедиктинок утворюють куточок ренесансного Львова, ніби перенесений з Північної Італії.

Костел бернардинів ближче за стилем до споруд Північного Ренесансу - плавні, хвилясті лінії головного фасаду, динамічні статуї святих. Це можна пояснити як і участю у будівництві костелу вроцлавського архітектора Андреаса Бемера, так і особливою увагою Павла Римлянина до місцевих архітектурних традицій, до смаків і вимог замовників.

В одній з найсвоєрідніших споруд лівівського ренесансу, Успенській церкві, яку будував той же Павло Римлянин, виразно простежується синтез ренесансних і давньоруських архітектурних стилів, які створюють цілісну і естетично досконалу єдність. Але ансамбль Успенської церкви заслуговує на особливу увагу.

В ансамбль входять сама церква, вежа Корнякта і каплиця Трьох святителів. Церквою опікувалось славетне Львівське Ставропігійське братство. Після пожежі братство в 1591 р. стало будувати нову церкву. Автором проекту був Павло Римлянин, який також керував будівельними роботами, пізніше до ньою приєднався також відомий львівський архітектор Войцех Капінос, а завершив будівництво Амвросій Прихільний. Але авторство повністю належить Павлу Римлянину.

Церква є зразком вдалого синтезу ренесансних і українських архітектурних форм. В основі Успенської церкви лежить характерна для української культової архітектури композиція трьохбанної церкви, видовженої, з розташуванням бань по одній осі. В той же час тосканські пілястри, фриз з скульптурними барельєфними зображеннями під банями характерні для італійського ренесансу.

Певна суворість, монументальність і водночас чистота і ясність архітектурних форм і ліній надають Успенській церкві особливої гідності і краси. Поруч церкви стоїть вежа, побудована на кошти багатого грецького купця Костянтина Корнякта, члена Старопігійського братства, в 1572-1578 рр. архітектором Петром Барбоном і ще молодим тоді Павлом Римлянином. "Вежа стоїть окремо побіч церкви, на квадратній основі. Її висота з шоломом 60,15 м., з хрестом - 65,85 м. Побудована цілком з тесаного каменю, поділена на поверхи, відділені гзимсами, кожний поверх розділений на дві аркади. На горішнім поверсі - галереї, шолом закінчується вежечкою, при нім чотири кручені пірамідки. Знавці вважають цю вежу, - підкреслює І. Крип'якевич, - найгарнішою церковною вежею у Львові і далеко поза Львовом." Каплиця Трьох святителів побудована в 1584-1591 р архітектором Андрієм Підлісним як усипальниця роду Корняктів.

До побудови Успенської церкви в 1591-1629 рр., виконувала роль церкви. По формі ця мурована каплиця нагадує трьохзрубні дерев'яні українські храми Карпат, як і по формі бань, так і по багатому різьбленню порталу. В цілому ансамбль Успенської церкви вважається по праву шедевром не тільки українського, але й в цілому ренесансного європейського будівництва XVI - поч. XVII ст.

Для ренесансної архітектури України в цілому та Львова зокрема є характерним багатий скульптурний декор будівель. Цьому сприяли і така риса української народної архітектури, як різьблений, орнаментальний декор споруд, так і впливи готики і Північного Ренесансу.

Достатньо подивитись на будинки площі Ринок, яка являє собою справжній музей ренесансної цивільної архітектури. Майже кожен з них прикрашений або гірляндами і масками по порталу, скульптурами на аттику, як славетний палац Корнякта (арх. Петро Барбон), або атлантами, які підтримують балкон будинку №3, або, як "Чорна кам'яниця", - скульптурами по фасаду. Особливою пишністю скульптурного декору вражає каплиця Боїмів біля кафедрального собору, (арх. А.Бемер, скульптори Я.Пфістер, Г.Шольц, А.Бемер; 1609-1611). "Якщо розбирати всі скульптури, картуші, декоративні мотиви, у них можна знайти вплив готики, італійського і Північного Відродження, традицій місцевої скульптурної школи і народного українського різьбярства. Але, як здається, каплиця Боїмів є зразком органічного поєднання античних, ренесансних і народних, генетичне пов'язаних з язичеством, мистецьких традицій.

Реалістичний, навіть портретний характер облич персонажів Священної Історії поєднується з класичною гармонійністю архітектурних форм, складок одягу. Скульптурний декор фасаду створює суцільний, динамічний килим постатей, голів, орнаментів, фігурних рельєфів. Перед очима завороженого глядача з'являються зображення пророків, вітхозавітних царів, трагічні "Страсті Христа", пустотливі херувими - неповторне буяння життя в його єдності трагізму і радощів, мудрості і пустотливості, сміху і серйозності - але зважене і організоване у певну єдність - Космос."

Чисто ренесансною ясністю та стриманістю відрізняються барельєфи на зовнішній стіні каплиці Кампіанів (арх. П. Римлянин) вбудованої в стіну Кафедрального собору. Всередині вівтар каплиці прикрашають постаті апостолів Петра і Павла - цікаві зразки львівської ренесансної культової скульптури, що належать різцю уродженця Нідерландів Генріха Горста та вихідця з Кракова Себастьяна Чешека.

Спокійні постаті апостолів, гармонійні складки одягу, мудрі, шляхетні; виразні обличчя - все спрямовано на створення образів, які поєднують мудрість, духовну велич і фізичну досконалість. Львівська ренесансна культова скульптура, продовжує традиції скульптури Італійського та Північного Ренесансу, яка прославляє людину, що завдяки духовній сили і витривалості піднялась до рівня святого. В барельєфах каплиці Кампіанів, які зображують євангелістів, вівтаря Щольц-Вольфовічів зустрічаємо підкреслену портретність облич, побутовість деталей - Євангеліст Лука зображений з лікарськими інструментами (за переказами, він був лікарем), персонажі "Страстей Христа" на вівтарі вбрані в одяг львівських міщан XVI ст. Митці немов сприймають релігійні сюжети та образи через призму сьогодення, утверджуючи цінність реального буття.

Ще більш виразно гуманістичні ідеї Ренесансу проявляються в багаточисельній надгробній скульптурі. Магнатські, шляхетські, патриціанські роди вшановували пам'ять померлих багатими надгробками в храмах. На відміну від готичних, ренесансні надгробки зображували людину не в стані смерті, а в стані сну, прагнули донести до потомків не лише зовнішні риси, але й характер, особистість людини. Пам'ятники мали прославляти, увічнювати чесноти померлих, показувати не ницість, а гідність, неповторність людини. В костелі домініканців у Львові зберігся надгробок Яна Свошовського роботи Яна Пфісіера.

Померлий зображений в рицарському обладунку, з сувоєм в руці, який нагадує про його посаду міського підкоморія. Відкинувшись на подушки, Свошовський ніби відпочиває, занурившись в сон. "Високе чоло над великими, прикритими важкими повіками очима, прямий ніс, гарні уста вирисовують образ розумної, поважної, сильної духом і тілом людини". В надгробку св. Яна з Дуклі, скульптор Войтех Зичливий майстерно підкреслює величний спокій, приховану силу і енергію святого. Героїзуючі моменти домінують в надгробку Жолкевських в Жовкві роботи також Зичливого, сина архітектора Войтеха Капіноса.

Станіслав та його син Ян зображені в повний зріст, в рицарських латах, з мечами в руках, як лицарі, завжди готові до бою. В образі Станіслава Жолкевського, видатного полководця, який загинув у бою з турками під Цецорою, скульптор виділяє поважність, мудрість, внутрішню силу славетного полководця. У статуї ж сина Яна втілює ідеал молодого безстрашного воїна. Досконале знання анатомії, вміння передавати рух, висока майстерність в обробці каменю дозволяла львівським скульпторам віль.ю втілювати в творах свої задуми.

Треба відмітити, що більшість львівських скульпторів доби ренесансу походила з Італії, Нідерландів, Німеччини, Польщі. Вони принесли в Україну не тільки мистецтво скульптури, яке набуло в цей час особливої досконалості, але й гуманістичні ідеї, світські сюжети скульптури. Поряд з надгробною поступово розвивалась і світська скульптура: магнатські парки прикрашали статуями, що зображували античних богів, богинь, героїв, з'явився також скульптурний портрет.

Західні впливи відіграли роль каталізатора, який прискорював розвиток місцевої художньої культури, збагачував її зміст, вносив нові засоби і репертуар своїх форм. В той же час характер львівської скульптури формували місцеві традиції, які ставили перед митцем конкретні завдання і вимоги. Саме вони визначали відбір імпортованих і власних народних елементів для кращого вираження ідеалів та інтересів суспільства, що їх породило, вносили актуальне звучання, навіть у твори на релігійну тематику.

6 клас

Тема уроку: Архітектура. Архітектурні споруди в казці.

Мета уроку: вчити дітей аналізувати, узагальнювати результати спостережень; умінням свідомого використання засобів художньої виразності для вираження певного характеру персонажу; розвивати: а) творчі здібності, фантазію, уяву; б) відчуття рівноваги, пропорційності й архітектурної цілісності; виховувати: спостережливість, прагнення створити новий художній образ.

Обладнання для вчителя: учнівські роботи, плакати. Пензлик, олівці, папір, стенди на яких зображені схеми……

Обладнання для учнів: папір, фарби, пластилін, кольоровий папір, клей, пензлик.

Література: підручник «Образотворче мистецтво» Е. В. Бєлкіна, Ж. С. Марчук; Р. П. Росіцький «Образотворче мистецтво» методичні поради вчителя-практика.

Структура уроку:

1.Вступна частина.

2.Основна частина.

3.Заключна частина.

Хід уроку

1.Вступна частина.

Оголошення теми та мети уроку.

Мабуть, усі ви мріяли побувати у Країні казок, Країні дитинства. Сьогодні на уроці ми спробуємо помандрувати загадковими вулицями цієї країни, ознайомитися з архітектурними спорудами її, а чарівним ключиком, який відкриє нам двері у казку, стане пісенька «Дитинство». Подивіться, в якій чудовій країні ми з вами опинилися. У квітучих садах Казкового Королівства живуть його мешканці: добрі та не зовсім, жадібні та щирі, хитрі та доброзичливі. Отож, завітаймо до них у гості. А хто ж зустріне нас першим, ви дізнаєтесь, коли відгадаєте назву казки, яку я зачитаю. Слухайте уважно. (Уривок з казки)

«…Дома жінка посадила зернятко, що дала їй чаклунка, і одразу з нього виросла велика квітка.

-Яка мила квітка! – сказала жінка та поцілувала гарні червоні пелюстки; і тільки-но вона їх поцілувала, як у квітці щось тріснуло і квітка розкрилася. Всередині сиділа крихітна дівчинка, така гарна та ніжна. Тому назвали її…(Дюймовочка).»-Чи цікаво вам знати, хто ще чекає на нас у гості? (Уривок із казки)

«На сонячній галявині стояла гарнесенька чистесенька хатка. Жили там дід і баба. І все у них було добре, та тільки дітей не було. От поїхав дід у ліс, вирубав деревину, зробив колиску. Поклала баба деревину в колиску, колихала-колихала, та й заснула. Встають вранці – а з тієї деревинки став синок малесенький! Та й назвали того синка…(Телесиком)»

(Уривок із казки)

-Хто господар цієї хатинки?

… Іде Іван таким густим лісом! Зайшов у тридев’яте царство. Бачить – стоїть хата на курячій ніжці очеретом підперта, а то б розвалилася. На даху – пугач з очима, наче тарілки. Навколо тільки кущі непролазні ростуть…(Баба Яга)

А що це за казка?

«Перегорнувши сторінку, відразу повіяло холодом та жорстокістю. Все кругом прикрашено сніжинками, кристаликами льоду, морозними візерунками.» Ви уже здогадалися, що це палац Снігової Королеви.

Усі герої цих казок живуть у своїх будиночках, які для них збудували казкові майстри.

-А як ми називаємо людей, які створюють будинки? (Архітектори).

То що ж означає слово «архітектура»? – Це мистецтво будувати красиво та міцно. Недарма ми про це згадали, тому що казкові герої обирають собі такі будиночки, щоб їм було в них зручно жити, приємно. Більше того, кожна архітектурна споруда виражає певний характер свого господаря. (аналізуємо учнівські роботи).

-Як ми можемо охарактеризувати хатинку Дюймовочки та Івасика-Телесика?

-А тепер підберіть слова, щоб описати палац Снігової Королеви та Баби Яги хатину?

Уявіть,що герої цих казок обмінялися житлом. Чи зручно стало жити Дюймовочці у палаці Снігової Королеви?

Отож, архітектор вирішує складну задачу – щоб житло, яке він створює було і міцним, і красивим, і корисним.

2.Основна частина.

А зараз уявіть себе архітекторами, оберіть казкового героя, які нас сьогодні зустріли, і побудуйте для нього свій будинок. Оскільки матеріалів для будівництва є дуже у нас багато, підберіть кожен для себе з якими матеріалами будете працювати ви.

Отож, до творчої роботи! Нехай фантазія та уміння допоможуть створити цікаві будівлі для казкових героїв.

Самостійна робота учнів.

За 5 хвилин до закінчення уроку попереджаю учнів, що пора закінчувати роботи. Виставляю оцінки, та вибираю роботи для аналізу.

1.Аналізується композиція.

2.Колорит.

3.Настрій малюнка (стан, уміння).

Наші герої задоволені такими роботами, які ви для них зробили!

3. Заключна частина.

а) Підсумок уроку.

Побажати героям казок успіхів. Відмічаю ставлення дітей до уроку, як діти працювали, як справилися з завданням. Молодці!

б) Домашнє завдання.

7 клас

Архітектурний об’єкт.

Конструювання, паперова пластика.

Мета: учити розуміти й зображувати закономірності будови незвичайної форми; розвивати в учнів просторове мислення, творчу фантазію, художній смак; уміння дбайливо та економно використовувати матеріал; виховувати акуратність; формувати потребу пізнання навколишнього світу; уміння бачити красу та гармонію.

Обладнання:

1.Плакати: «Архітектура – безцінне багатство» (Л. Альберті); «Мистецтво, як на клавіатурі, розігрує на рефлексах та емоціях людини дивну музику образів» (Л. Толстой); «Оригамі – спосіб виготовлення виробів із паперу».

2.Зразки виробів із паперу: а) архітектурні об’єкти; б) тварини, птахи.

3.Виставка малюнків архітектурних споруд.

4.Плакати-проекти житлових, промислових, громадських будівель.

Хід уроку.

Вступне слово вчителя. Сьогодні у нас незвичайний урок – урок творчої уяви, думки, фантазії та копіткої праці. Послухайте пісню і скажіть, чия ж професія нам цікавіша?

(Звучить «Песенка о ремонте» музика В. Шаїнського, слова М. Пляцковського. Учні називають різні професії.)

-То ж хто головний у будівництві? (Архітектор)

Словникова робота.

Архітектор (із грец. «архі» - головний і «тектор» - будівник ) – головний будівник.

Доберіть синоніми до цього слова (зодчий, будівник).

Як ви вже здогадалися, розмова піде про один із видів образотворчого мистецтва – архітектуру.

Що таке архітектура? Що належить до архітектури? (Архітектура – це будівниче мистецтво, зодчество. До архітектури відносять житлові будинки, промислові споруди й т. ін.).

Розповідь учителя з елементами бесіди.

Архітектура – це мистецтво, з яким ми зустрічаємося найчастіше, постійно, - і все-таки до архітектури ми чомусь найменше підходимо як до мистецтва. Чому ж так?

(Діти відповідають.)

Так, архітектура сприймається нами як природне середовище, у якому ми живемо, займаємось різними справами.

Для того, щоб створити архітектурні споруди, які б відповідали основним вимогам (були корисними, міцними, красивими), архітекторові потрібно вміти малювати, креслити, володіти кольоровим просторовим уявленням, уміти сміливо й цікаво фантазувати, розуміти гармонію. Є багато історичних пам’яток архітектури (показую репродукції: собори в Парижі – Реймса, Альєна; у Німеччині – Кьольна і Наумбурге; в Україні – Софіївський собор та ін.)

Назвіть архітектурні споруди нашого міста, обласного центру.

Оголошення теми й мети уроку.

Сьогодні працюватимемо над архітектурним об’єктом. Виконувати його будемо в техніці паперової пластики з використанням пластмасових і паперових конструкцій.

(Демонструю вироби з паперу.)

Зараз хочу вам сказати,

Подати та ще й показати

Те, що знайоме вам давно.

Ось подивіться на жирафа,

Що дістає майже до шафи.

Конячку з гордою ходою

І ослика, який киває головою.

А ось палаци, собори, храми –

І все це в техніці оригамі.

Пояснення послідовності виконання роботи.

Клас поділений на групи, і кожна група має створити свій об’єкт.

А. Пояснюю принцип створення об’єкта з плоских листів паперу, які дають видимість об’ємних архітектурних споруд.

Б. Показую основні прийоми згинання паперу та вирізання віконних блоків, дверей та ін. Нагадую про техніку безпеки при роботі ножицями.

Самостійна творча робота учнів.

Три групи виконують роботу в техніці паперової пластики, одна група створює будинок із пластмасових та паперових конструкцій. (Звучить «Пісня про моє місто» сл. В. Лазарева, муз. Є. Доги.) Підсумки уроку.

Демонстрація учнівських робіт, оцінювання.

Тема уроку. Архітектура. Реставрація архітектурних споруд.

Мета уроку.Розширювати знання про техніку виконання, як мозаїку. Ознайомити з творчістю архітекторів. Вчити спостерігати світ навколо нас. Розвивати творчу уяву, спостережливість, пам’ять, естетичне відношення до цінностей народу.

Обладнання та матеріали для вчителя та учнів:

Учнівські роботи, клей, пензлик, фотокопії архітектурних споруд, основа для роботи.

Література: « Образотворче мистецтво. Майстер – клас» О.В. Новікової, Ж.С. Марчук; Підручник образотворче мистецтво 6 клас. Є.В. Бєлкіна. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів художньо - естетичний цикл.

Структура уроку.

Художня галерея: а) екскурсія по галереї, аналіз картин.

Реставрація картин: а) самостійна робота учнів.

Народна платформа: а) підсумок уроку.

Хід уроку

Художня галерея.

Вступна частина.

Сьогодні ми вирушаємо до шкільної картинної галереї, на зустріч з творами образотворчого мистецтва, які виконали учні нашої школи, ваші ровесники створили цілий світ краси. На цій виставці представлені роботи різних видів образотворчого мистецтва, та різних технік їх виконання.

Зараз ми бачимо роботи виконані у графіці, яка має свою мову виконання.

Що це за мова? Чим саме графіка вирізняється серед інших видів (ліній, штрихи, плями).

А зараз познайомимося з роботами, які сповнені вишуканої гармоні барв. За допомогою цього виду, ми кольором на площині здатні розкрити світ людських почуттів, характерів, настроїв.

Як називається, цей вид мистецтва?

Що є мовою живопису?

А зараз розглянемо роботи, які діти виконують під час гурткового заняття. Тут ми бачимо вишивку, вироби з бісеру. Різьби по дереву, вироби з соломи.

До якого виду мистецтв, ми їх відносимо?

А що таке декоративно – прикладне мистецтво?

А яких видів образотворчого мистецтва не вистачає на нашій виставці?

ІІ. Реставрація картин.

Оголошення теми уроку.

Самостійна робота учнів.

Архітектура – один із видів, який не представлений на виставці.

З чим у вас асоціюється слово архітектура?

Хто є головним у будівництві?

Сьогодні ми поговоримо, про архітектуру. Це мистецтво, з яким ми зустрічаємося найчастіше.

Для того, щоб створити архітектурні споруди потрібно знати основні вимоги: вміти креслити, уміти фантазувати, малювати, володіти кольоровим просторовим уявленням.

Ви знаєте, діти, які архітектурні пам’ятки є у нашому селі?

Рідний край наш багатий на історичні архітектурні пам’ятки. Я хотіла вас сьогодні з ними познайомити. Але побачимо ми їх, тільки тоді, коли ви їх від реставруєте!

Чи чули ви про це слово, що воно означає?

Як по іншому ми можемо замінити це слово?

Відновити, привести в порядок, надати цим фотокопіям такого стану, в якому вони знаходилися до їх знущання.

Для цього завдання ми об’єднаємося з вами у групи. У кожній групі є бригадир, який забезпечить вас завданням, яке ви повинні виконати.

Техніка виконання цієї роботи – мозаїка.

Пригадайте, що таке мозаїка?

Мозаїка (від грецького – святилище муз) – це зображення зроблене на підготовленій основі зі шматочків кольорового скла, камінців, паперу.

Отож, юні реставратори успіхів, вам і творчої співпраці.

ІІІ. Народна платформа.

Підсумок уроку. Домашнє завдання.

А зараз подивимося чи справилися ви з завданням (виступають бригадири презентуючи свою роботу).

Діти підходять до мікрофону по черзі і розповідають про свої враження на уроці.

Від сьогодні наша галерея поповнилася завдяки вашій праці, фотокопіями архітектурних пам’яток нашого краю. Я вам дуже вдячна. А домашнім завданням буде, зробити малюнок, нашого храму.

ВИСНОВКИ

Архітектура— це мистецтво зводити будинки і споруди, забудовувати території комплексами будівель різного призначення відповідно до сучасних технічних можливостей, конструкцій і матеріалів. Призначення архітектури — створення штучного середовища, необхідного людям для їхнього проживання, праці, фізичного і культурного розвитку. Архітектура, як вид мистецтва, є складовою частиною матеріальної і духовної культури людства.

Кожен з архітектурних родів має своє функціональне призначення. Проте, крім суто утилітарних потреб, архітектура водночас виконує функцію емоційного впливу, досягти якого можна завдяки використанню специфічних конструкцій, елементів, прийомів. Це і врахування об'ємно-просторової структури споруди, ритмічне і пропорційне співвідношення, масштаб, розробка кольору та фактури будівельних матеріалів тощо.

Необхідно зауважити, що мистецтво архітектури знаходиться у безпосередньому зв'язку з розвитком науки. Адже зведення архітектурних споруд розпочинається з суто технічного етапу проектування – виконання необхідних розрахунків і креслень.

Використання усіх засобів, якими володіє цей вид мистецтва, зумовлює створення архітектурного образу. При цьому обов'язково враховують форми, розміри, колір та оздоблення будівлі, що зумовлюється специфікою і призначенням архітектурної споруди. Так, деякі будинки справляють величне і грандіозне враження, інші – витончене і елегантне. Окремі мають чітку симетричну конструкцію або поєднують у собі складні різноманітні елементи.

В архітектурному образі виявляються як індивідуальні особливості стилю митця, його світосприйняття та світовідчуття, так і специфіка розвитку конкретного історичного періоду.

Архітектуру відносять до просторових (просторово тимчасовим) видам мистецтва, оскільки архітектор організовує маси, об'єми, лінії, силуети не тільки в тривимірному просторі, а й у часі сприйняття композиції глядачем. Тільки в русі, тобто в часі і спрямованості розгортання композиції в просторі, при мінливих в певній послідовності точках зору, проходженні глядачем вздовж, навколо і всередину будівлі, розкривається задум, ідея і художній образ архітектурної композиції.

Основними стилями в історії архітектури є: готика; класицизм; неокласицизм; бароко; необароко.

Архітектурне мистецтво відрізняється від інших видів мистецтв, тим, що воно втілює художні погляди суспільства в творах, як правило, мають утилітарне, матеріально-практичне призначення: оселях, палацах, кріпаків спорудах, храмах, мавзолеях і т. п. Типи архітектурних пам'яток дуже яскраво відображають характер даного суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Антонович Д. Українське малярство / Антонович Д. // Українська культура: - К.: Либідь, 2007. - 307-345 с.

2.Асеев Ю. С. Стили в архитектуре Украины / Ю. Асеев //: - К.: Будивельник, 2005. - 102 с.

3.Білецький П. О. Українське мистецтво ІІ пол. XVІІ - XVІІІ століть /П. Білецький// - К.: Мистецтво, 2009. - 159 с.

4.Виппер Б.Р. Проблема реализма в итальянской живописи XVII - XVIII веков / Б. Виппер//- М.: Изобразительное искусство, 2001. - 315 с.

5.Грушевський М. Ілюстрована історія України / М. Грушевський // - К.: Наукова думка, 1992. - 544 с.

6.Жолтовський П.М. Малюнки Києво-Лаврської іконописної майстерні /П.М. Жолтовський //- К.: Наукова думка, 1992. - 288 с.

7.Жолтовський П.М. Український живопис XVII - XVIII ст. - К.: Наукова думка, 1998. - 327 с.

8.Западноевропейская художественная культура XVIII века. - М.: Наука, 1980. - 255 с.

9.Історія українського мистецтва: В 6-ти Т. - К.: Академія наук УРСР., 1996. Т.3. Мистецтво другої половини XVII - XVIII ст. - 471 с.

10.Історія української культури: В 5-ти Т. / За ред.Б. Є. Пашока. - К.: Наукова думка, Т.3. Українська культура другої половини XVII - XVIII ст., 2008. - 1246 с.

11.Крип’якевич І. Історія України / І. Крип’якевич // - Львів: Світ, 1990. - 519 с.

12.Макаров А. Світло українського барокко / А. Макаров// - К.: Мистецтво, 2004. - 288 с.

13.Овсійчук В. Класицизм і романтизм в українському мистецтві / В. Овсійчук// - К.: Дніпро, 2005. - 446 с.

14.Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х Т. - К.: Либідь. Т.2. Від середини XVII ст. до 1923 р. - 1995. - 608 с.

15.Ренесанс. Барокко. Классицизм. Проблема стилей в западноевропейском искусстве. - М.: Искусство, 1998. - 108 с.

16.Рубан В. В. Український портретний живопис І пол. ХІХ століття / В. Рубан // - К.: Наукова думка, 1994. - 370 с.

17.Свенцицька В.І., Сидор О.Ф. Спадщина віків. Українське малярство 14 - 18 ст. у музейних колекціях Львова. - Львів.: Каменяр, 1990. - 72 с.

18.Січинський В. Зипсодитель храмів і скарбів духовних / В. Січинський // Пам’ятки України. - К.: 2001. - № 6 - с.22-23.

19.Субтельний О. Україна. Історія / О. Субтельний //- К.: Либідь, 1991. - 318 с.

Размещено на


Похожие работы:

«ПОЛОЖЕНИЕ о Клубе интернациональной дружбы Общие положения Клуб интернациональной дружбы (КИД) – добровольное объединение учащихся 1-11 классов, призванное активно содействовать интернациональному воспитанию учащихся. Свою работу КИД осущест...»

«ДНЗ "Черкаський професійний автодорожній ліцей" Cистематичне і всебічне використання різних форм контролю знань на уроках "Художньої культури"Розробила: викладач предмета "Художня культура" О.В. Журавел...»

«Программа профессионального модуляразработана на основе Федерального государственного образовательного стандарта (далее – ФГОС) по специальности 43.02.10 "Туризм" (углубленная подготовка). Организация-разработчик: Областное государственное бюджетное профессиональное образовательное учреждение "Рязанский коллед...»

«Паспорта компетенций 42.04.01. Реклама и связи с общественностью (магистратура) Общекультурные компетенции код Формируемая компетенция Этапы формирования компетенции Содержание этапа формирования компетенцииВыпускник магистратуры должен обладать следующи...»

«Основы мировых религиозных культур Дорогие друзья! Межрегиональный конкурс "Зернышки Добра" по учебному курсу "Основы религиозных культур и светской этики" связан с возрождением духовной культуры и патрио...»

«Б1.ДВ6.2 Латинский языкЦелями освоения дисциплины латинский язык являются: формирование базовых научных компетенций для получения профессиональных навыков и умений; познакомить студентов с основами грамматики латинского язык...»

«На факультете управления составлен Итоговый персональный рейтинг выпускников (2015 год) на основе балльно – рейтинговой системы оценивания по следующим специальностям: "Государственное и муниципальное управление", "Менеджмент организации", "Управление персоналом", а также нап...»

«СОДЕРЖАНИЕ Содержание.. 2 1 Пояснительная записка.. 3 2 Учебный план.. 8 3 Методическая часть.. 17 4 Система контроля и зачетные требования. 44 Список литературы.. 45 Приложени...»

«Б. А. Тимощук Древнерусские города Северной Буковины  OCR по Б. А. Тимощук. Древнерусские города Северной Буковины. // Древнерусские города. Отв. ред. В. В. Седов. — М:. Наука, 1981. Стр. 116—136Деление на страницы сохранено. Номера страниц проставлены вн...»

«left-4077730center502525300079571850007327265Симферополь, 2013 00Симферополь, 2013 0712978000020015200left2434281"Создание производственно-научного комплекса по выращиванию и переработке продукции аквакультуры в Автономной Республике Крым" 00...»

«Практические задания и упражнения К теме 1 "Язык. Речь. Речевая деятельность" Приведите примеры искусственных знаковых систем.Определите, какие функции языка реализуются в следующих высказываниях:а) Боровая (вывеска на...»

«Положение о IX Международном конкурсе юных пианистов им.Т.П.НиколаевойМеждународный конкурс юных пианистов им.Т.П.Николаевой посвящен памяти уроженки г. Брянска выдающейся пианистки ХХ века, лауреата международных и всесоюзных конкурсов, народной артистки СССР, Лауреата Государственной премии, профессор...»

«Тема: Сказы Павла Петровича Бажова (урок внеклассного чтения) Класс: 4 класс Цель: расширить читательский кругозор учащихся на примере жизни и творчества П.П.БажоваЗадачи: познакомить с жизнью и творчеством известного уральского писа...»






















 
2017 www.li.i-docx.ru - «Бесплатная электронная библиотека - различные ресурсы»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.