WWW.LI.I-DOCX.RU
БЕСПЛАТНАЯ  ИНТЕРНЕТ  БИБЛИОТЕКА - Различные ресурсы
 

«Велинь, велиняни, Волинська земля! (Сім чудес Волині) Краєзнавча година для 7 – 10 кл. Мета: З метою краєзнавчого навчання і виховання ...»

Велинь, велиняни,

Волинська земля!

(Сім чудес Волині)

Краєзнавча година

для 7 – 10 кл.

Мета: З метою краєзнавчого навчання і виховання учнів розвивати пізнавальну активність, вміння бачити на загальноукраїнському фоні своєрідність свого краю, його неповторність, багату й цікаву історичну спадщину. Виховувати патріотичні почуття, прагнення вивчати рідний край. Ознайомити з історичною та культурною спадщиною Волині, розширити кругозір та збагатити внутрішній світ дитини.

Обладнання: виставка літератури «Сім чудес рідної Волині»; волинський рушник; мультимедійний проектор; музичний супровід(«Пісня про Волинь» слова і музика Степана Кривенького).

Епіграф: Волинь моя, озер ясна блакить,

Гаїв, дібров омріяна краса,

В твоїй красі, мов жайворон, летить

Моя душа над простором і часом

Олександр КаліщукХід заходу:

Вступне слово бібліотекаря.

Велинь, велиняни, Волинська земля! З давніх-давен оповиті таємницею ці три поняття: плем’я, його центр та навколишня земля. Генетичну нитку назви «Волинська земля» з таємничого клубка витягнув доброї пам’яті польський хроніст Ян Длугош. На сторінках своєї «Хроніки…» він висловив припущення, що найменування нашої землі походить від назви колишнього міста Велині біля гирла Гучви – лівої притоки Західного Бугу. Саме воно було оголошене першим центром, столицею Волинської землі.

Багато століть минуло з тих часів. Найбільша цінність нашого краю – люди, своєю працею примножували багатства рідної землі, зберігали не тільки традиції і звичаї, а й витвори мистецтва, архітектури. Волинь – колиска слов’янська, земля повна таємниць. Кому хоч раз довелось побувати в нашому краї, не забуде його чарівної краси.

Через сіножаті і поля несуть свої води мальовничі волинські ріки – Прип’ять, Турія, Стохід, Стир… Синіми перлами розсипані на пісках і болотах неповторної краси озера. Найбільше серед них Світязь – український Байкал.

Волинь багата не лише своєю природою, а й визначними витворами мистецтва, архітектури, історії. Перелік їх займе багато часу. А ми сьогодні поговоримо про ті місця, які у конкурсі «Сім чудес Волині» були визначені волинянами та тими, хто бував у наших краях, достойними представляти землю нашу.

Кожна людина повинна любити свій рідний край. Коли ж вона хоче полюбити його щиро – вона мусить знати його минувшину. Тому й мета нашого заходу не тільки пізнавальна. Я хочу щоб ви ще більше, серцем полюбили нашу рідну Волинь, на котрій ми родилися, зростаємо вчимося, працюємо. Тож запрошую до слова дослідників, які розкажуть вам про сім чудес Волині.

1-й дослідник

Луцький Верхній замок – один з небагатьох середньовічних замків, що збереглися до наших днів. Плин віків забрав з собою гомінке колись життя, зруйнував споруди на його території, а могутні мури та башти, залишились непідвладні часу. Мовчазним свідком історії Волині височить він серед високих луків над річкою Стир, вписавши свій силует до символів заповідних міст України та до одного з семи чудес Волині. У кожного хто будь-коли побував у Луцьку, Замок викликав подив і захоплення, цікавість до історії та жадобу пізнання. Про нього складено чимало цікавих легенд і переказів, як найфантастичніших, так і близьких до істини.

Теперішній художньо-архітектурний вигляд замку формувався протягом віків. Спочатку оборонні мури і башти були триярусні і завершувалися зубцями-мерлонами з вузькими щілиноподібними бійницями для стрільби з лука. З появою вогнепальної зброї в XIV ст. замуровується і надбудовується ще один поверх з новими бійницями. Для зведення стін і башт було використано цеглу з полив’яними сторчками.





Замок складається з трьох мурованих башт – В’їзної (Надбрамної), Стирової і Владичної. Висота перших двох – 26, третьої – 14 метрів. Товщина їх стін у нижніх ярусах – понад три метри. Башти з’єднані цегляними стінами висотою до 12 метрів. За ними знаходяться княжі палати, кафедральний собор Іоанна Богослова, князівська усипальниця, приміщення для слуг і господарських потреб. Ззовні замок був оточений ровом, наповненим водою. Через підйомний міст в’їжджали в замкову браму.

У наш час цю визначну пам’ятку архітектури реконструйовано і взято під охорону держави. Тут розміщено художній відділ краєзнавчого музею.

Довідка історика

Луцький замок називають ще замком Любарта. На жаль сьогодні нам не відомі документи, які б містили свідчення сучасників про будівництво замку у Луцьку Любартом. Любарт вважався литовським князем, хоча ним він ніколи не був, оскільки не мав уділу в Литві, а лише на Русі. Лише значно пізніший опис Луцького замку 1545 року, складений через 160 років після смерті князя Любарта говорить, що Верхній і Окольний замки почав мурувати князь Любарт, а закінчував князь Свидригайло (1430-1452 рр.). Документальні свідчення безперечно доводять, що луцький князь Любарт – Дмитро, облаштовував свою резиденцію, а пізніше добудовували замок за часів князювання Вітовта. Піклувався про розбудову замку покровитель русинів великий князь Свидригайло, а після його смерті завершується період існування Луцького замку, як резиденції князівського двору.

Проте є припущення, що князь Любарт взагалі не будував замок у Луцьку, а будівництво це розпочали нащадки короля Данила.

З версією, що будівництво замку належить Любарту не погоджується і волинський поет Олександр Богачук. З цього приводу він навіть написав такого вірша:

Учень: Замок Любарта в Луцьку

Цей горб, з високим замком на собі

Піднявсь на людськім горі і горбі.

Боявся князь народної злоби –

Загородився муром від юрби.

Той мур над синім Стиром височить,

Як сивий свідок згорблених століть.

Ніяк не можу примиритись я

Чому на ньому Любарта ім’я?

Тут мій прапрадід камінь підіймав

І, каменем розчавлений, упав!

Не раз, не два приходив я сюди,

Шукав його загублені сліди.

Вклонявся я не Любартові, ні,

А прахові прапрадіда в стіні!

Дослідник

Зараз замок Любарта виборює право увійти в семірку чудес всієї України.

2-й дослідник

У стародавній столиці Волинського князівства – місті Володимирі (теперішня назва Володимир-Волинський), який розташований в південно-західній частині Волинської області на р. Лузі знаходиться друге чудо волинського краю – Свято-Успенський собор – пам’ятка XII ст. Зведений він волинським князем Мстиславом Ізяславовичем. Це храм шестистовпного типу, побудований на взірець храмів Києва, Переяслава доби давньої Русі. Стіни складені в техніці рівношарової кладки, з тонкої цегли – плінфи на рожевій цем’янці, фундаменти – стрічкові, з бутового каменю.

Храм потерпів два рази перебудову. У 1056 році він належав греко-католицькій церкві. В архітектурі з’явились елементи пізнього ренесансу. Перебудовою займався італійський архітектор Влох Францишек. Храм набрав рис, притаманних західноєвропейській архітектурі.

З 1886 – 1900рр., після приєднання Волині до Росії, після III поділу Польщі (1795р.) собор був відновлений на зразок православних російських храмів.

Успенський храм є місцем поховання князівської родини: Мстислава Ізяславовича (1170 р.), дружини Василька Романовича – Олени (1265 р.), Василька Романовича, брата Данила Галицького(1271 р.), князя Володимира Васильковича (1288 р.), греко-католицького єпископа Іпатія Потія та інших князів і бояр.

У ХІІІ ст.. у цьому соборі писався Волинський літопис. Тут знаходиться ікона Божої Матері та монументальне мальоване Розп’яття Ісуса Христа (ХVІ ст.).

В ХІІ ст. собор був розмальований. Внутрішній стан нинішнього храму носить малювання сучасного часу.

Довідка історика

Величний храм Свято-Успенського собору споруджений волинським князем Мстиславом Ізяславовичем у 1160 році. Неначе воїн в обладунку, міцно й спокійно стоїть споруда на землі. Але масивність нас не пригнічує. Навпаки: мистецьки довершене архітектурно-конструктивне втілення надають силуетові собору легкості й стрункості. Усередині храм було прикрашено фресками, що викликали захоплення сучасників. На жаль не збереглися ікони Успенського собору; є лише згадки в літописах про те, що Володимир Василькович «окував сріблом з дорогим камінням образ Спаса, а Мстислав Данилович весь собор «усякою красою прикрасив: золотом, і сріблом, і камінням дорогим, і посудом… Тому ця церква дивна і славна всім навколишнім краям, іншої подібної не знайдеш на всій північній землі від сходу до заходу».

При вході до Успенського собору, зліва знаходиться пам’ятна дошка видатному політичному діячеві Волині та Галичини Ромону Мстиславовичу, який у 1199 р. об’єднав Волинь та Галич. Був великим князем київським, проводив активну зовнішню політику. Загинув 19 червня 1205 р. під м. Завихостом і похований в у м. Володимирі на Волині (за іншими даними – в м. Галичі, Сандомирі). Пам’ятна дошка приурочена визначній даті – 800-річчю утворення Волинсько-Галицької держави.

3-й дослідник

Біля міста Володимир-Волинського у селі Зимне у роки незалежності України відродився Зимнівський Святогірський жіночий монастир – ще одне з чудес Волинської землі, одна з найдавніших святинь нашої землі.

Довідка історика

Першу писемну згадку про монастир знаходимо в житії «Феодосія Печерського» ХІІ ст., коли тут помер перший ігумен Києво-Печерської лаври Варлаам, що повертався з Царгороду. Варлаам – син знаменитого воєводи Вишати з часу князювання Ізяслава Ярославовича і йому співають дев’яту пісню третього канону «Служба Преподобним Печерським» під час літургії.

Свою назву отримав монастир від місця розташування на горі, під якою були печери – перші келії монахів, що поселились тут. Головний монастирський храм, згідно археологічних досліджень, переказів – церква Успіння Божої матері (звідси і назва монастиря Успенський) побудований князем Володимиром Великим, пізніше 1495 року відбудований православним князем Федором Чарторийським.

Поруч з головним храмом виросла висока цегляна будівля з товстими стінами, де було сім келій. Народ назвав цю будівлю «Теремом св. Володимира».

Храм Успіння Богородиці та монастирські келії на горі були обнесені з трьох сторін високою і товстою стіною з шістьма вежами і бійницями. Одна з веж служила дзвіницею.

3-й дослідник

Під церквою Успіння Богородиці находились муровані гробниці волинських князів Чарторийських, Четвертинських, Вишневецьких і інші. За життя вони були фундаторами Святогірського монастиря. Ці князі цвіт православної Волині.

Ще одним храмом монастиря є Святогірська церква-ротонда, побудована на терасі підгір’я, приліплена до муру, як ластівчине гніздо. Поруч – вхід до печер, які проходять під церквою Успіння Божої Матері і далі за нею. Нагадують вони вузький коридор, виложений цеглою. Їх висота сягає росту дорослої людини. Тому в давнину називали цей монастир «Печерським» з додатком «на Волині».

Довідка історика

Періодом розквіту монастиря стали кінець ХV – початок ХVI ст. Саме в цей час його тодішній князь Федір Чарторийський у 1495р. на місці дерев’яної церкви князя Володимира будує величний кам’яний Свято-Успенський храм. Відроджується Свято-Троїцька церква ХІ століття, над брамою зводиться дзвіниця, фортечні мури змінилися могутніми вежами.

За сприяння князів Чарторийських в монастирі відкривається друкарня.

На жаль після смерті Олександра Чарторийського, Зимне було розділене на дві частини. З Заходу на Волинь насувалась Унія і у 1682р. монастир потрапив до рук уніатів.

З храму Успіння Божої Матері були зняті три куполи і православна святиня була переобладнана під римо-католицький костел.

Існує народний переказ, згідно якого, староста костелу Чацький, насміхаючись над образом Богородиці в храмі, осліп, а кара ця була йому за доведення до повного занепаду Святогірського монастиря.

3-й дослідник

113 років монастир не був православним. Аж у 1795 році його передали православній громаді. Монастир почав своє існування уже на правах жіночого. Трагічною була доля монастиря в радянські часи. У 1941 році ненадовго – до 1946 року, інокині повернулись до монастиря. Довгих 45 років монастир був закритий і зазнав значних руйнувань. На його території була розташована тракторна бригада.

Лише в 1990 році на відновлення цього архітектурного шедевра влада виділила значні кошти. З розпадом Радянського Союзу роботи припинились.

Почала відреставровувати монастир у 1991 році ігуменя Стефанія, яка й до сьогодні береться за найважчу роботу. За цей час разом зі священниками, монахинями, прихожанами, жертводавцями вона справді оживила ту духовність, яку несли засновники обителі.

Історик

В усі часи діяльності святині у Зимному, її найбільшою реліквією був чудодійний образ Богоматері – Зимненська ікона Божої Матері. Привезена вона з Константинополя і подарована патріархом цариці Анні, як благословення на щасливе одруження з князем Володимиром Великим. Князь і передав цей образ до монастиря.

Написана ікона на дереві, покрита срібними і позолоченими ризами, прикрашена дорогоцінним камінням.

Цінними є старовинні ікони у Троїцькому храмі. На одній – архідиякон Степан, на інших – Преподобний Ніл Столобенський та апостол Павло.

Прекрасний краєвид на луки, поля, тихоплинну річку Лугу милує око. Зовсім недалеко – святе джерело, з криниці якого можна втамувати спрагу будь-кому. Усе це вимальовує якісь неземні картини, під впливом яких хочеться доторкнутися до таємниць віків, забути про земне, буденне, воістину піддаєшся впливу Божественної краси і благодаті.

До джерел духовності цього чуда Волині щороку приходять тисячі паломників, серця яких зігріває вогонь віри. Монастир – справжня перлина землі Волинської.

4-й дослідник

Пантеоном національного духу називають комплекс пам’яток у Берестечку, який визнаний одним із чудес славного Волинського краю.

Берестечко… Досить вимовити цю назву, як в уяві постає давнина, собори, що підпирають куполами небо, зелень луків надстир’я, а ще брязкіт шабель, іржання коней і та до віку немеркнуча героїчна і трагічна битва козаків на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким з польськими нападниками. Берестечко – наша біль, наша слава, наша пам’ять. Гірко і боляче, що ця пам’ять впродовж довгих десятиліть була притуплена, а святині наші руйнувалися.

Радісно з того, що щире прагнення людей торкнутися чистих, незамулених джерел нашої історії, багатющої спадщини відроджує історичні пам’ятки, славу і мужність Берестечка. У цих священних для українців місцях, де змагалися і гинули, колись за волю наші славні предки розташований заповідник «Козацькі могили».

Ансамбль заповідника «Козацькі могили» знаходиться на острові Журавлиха. Задум побудови своєрідного пам’ятника героям Берестецької битви виник у 1909 році. Його ініціатором була Почаївська лавра, що організувала збір народних коштів на будівництво церкви пам’ятника, проект якого розробив учень професора О.В. Шусєва, студент Академії мистецтв у Петербурзі В.М. Максимов. Будівництво розпочалось влітку 1910 р. Одночасно на територію майбутнього заповідника перевезено з Острова дерев’яну Михайлівську церкву ХVІІ ст. У 1914 році будівельні роботи було завершено. Відбулося відкриття всього комплексу, названого «Козацькими могилами».

Довідка історика

Кожного, хто потрапляє на подвір’я заповідника, вражає і зачаровує монументальна споруда Георгіївської церкви, що не має аналогів. Ця церква-пам’ятник, побудована в стилі барокко, поширеному в Україні в ХVII – XVIII ст., завершується п’ятьма куполами з овальними, видовженими банями. Цю 28-метрову споруду зверху логічно завершує хрест (4х4 м), встановлений над центральним куполом.

Внутрішній розпис виконаний відомим українським художником Іваном Їжакевичем. Весь простір в арці заповнює картина «Голгофа» на металевих листах. Іконостас виконаний з червоного кварциту та чорного лабрадориту з Житомирщини, що символізують кров і траур.

До Георгіївської церкви можна зайти бічними дверима, але найбільше враження справляє прохід з Михайлівської церкви підземним ходом у розташований нижче рівня ґрунту ярус церкви-пам’ятника. В центрі цього приміщення знаходиться велика цегляна пустотіла колона, суцільно заповнена людськими кістками, викопаними в урочищі Монастирщина і зібраними з різних місць поля битви.

Довідка історика

На нашій Волині багато є історичних місцевостей, достойних уваги… Проте особливо визначається Берестецьке поле з козацькими могилами, над річкою Пляшевою. Тридцять тисяч славних лицарів зложили в нерівнім бою свої голови, за честь і славу, волю і долю – неньки України. Про це поле наш Кобзар з таким сердечним болем казав:

Ой чого ти почорніло,

Зеленеє поле?

Почорніло я од крові

За вольную волю.

Круг містечка Берестечка,

На чотири милі,

Мене славні запорожці

Своїм трупом вкрили…

Минають віки за віками, поле Берестецької битви залишається святим полем. Хоча козаки під проводом Богдана Хмельницького зазнали фізичної поразки, але то була й перемога національного духу.

Події Берестецької битви назавжди закарбувалися в пам’яті народу і те, що комплекс історичних пам’яток у Берестечку визнаний як одне з чудес Волині свідчить про те, що відроджується не тільки наша історія, але й народжується наше майбутнє. Перемагаюче звучать рядки Тараса Шевченка:

І оживу,

І думу вольную на волю

Із домовини воззову.

5-й дослідник

Селище Олика Ківерцівського району, розташоване на річці Путилівка. Це стародавнє поселення на Волині. Вперше воно згадується в Іпатіївському літописі під назвою Оличі, Олича, Оліци.

У ХІІІ – ХІV ст. Олика була складовою частиною Галицько-Волинського князівства. Наприкінці ХV ст. Олика належала луцькому повітовому старості Іванові Кішці, який у березні 1513р. видав заміж свою доньку за Яна Радзивілла. З того часу Олика стає власністю Радзивіллів.

У 1564 р. р в Олиці було споруджено замок, оточений валом і кам’яним муром з 4-ма бастіонами.

Довідка історика

Збудував замок князь Микола Радзивілл Чорний. У ХVІІІ ст. Замок Радзивілла перебудовується на чудовий палац у барокковому стилі, втрачає оборонну форму, хоча залишки фортифікаційних споруд чудово нагадують його історію.

Замок Радзивілла, розміщений на рівнинній місцевості селища в оточенні заболочених лук, належить не тільки до найдавніших бастіонних укріплень на волинських землях. Це її окраса, одне з чудес нашої землі.

Обороноздатність замку була високою, проте роботи з його укріплення та розбудова тривала. І тільки в 1640р. Ольбрихт Станіслав Радзивілл завершив реконструкцію замку.

Одночасно з перебудовою замку Станіслав Радзивілл у 1635 –1645 рр. за проектом архітектора Бенедетто Моллі неподалік замку звів костел Святої Трійці. У ньому згодом було поховано самого фундатора та інших членів родини Радзивіллів.

У ХVІІІ ст. замок знову перебудовується і триває це до 1760 р. Оновлений триповерховий палац став головною будівлею укріпленого комплексу.

Під час війни 1812 р. в замку розміщується госпіталь російської армії. Починаючи з 1883 р. ремонтні роботи в замку проводилися протягом майже 30 років під керівництвом відомого архітектора, автора будинку Львівського театру опери та балету Зигмунда Горголевського. У 20-ті роки ХХ ст. оновленням палацу займався Януш Радзивілл. Нині на території замку розташовується психіатрична лікарня.

Двір резиденції князів Радзивіллів є гордістю Волинської області, архітектурною прикрасою не тільки стародавньої Олики, а й всієї України.

6-й дослідник

Духовною перлиною волинського краю є й Загорівський монастир Різдва Богородиці села Новий Загорів Локачинського району.

Перша згадка про монастир датується 1566р. і повідомляє що за своє зцілення від хвороб шляхтич Загорівський розпочав будівництво мурованого храму на місці дерев’яного.

За переказами монастир існував ще з другої половини ХІІ ст. і заснований ченцями з Києва, які рятувалися від татаро-монгольської навали.

Наступний власник Нового Загорова – Федій Чацький прибудовує до вівтарної частини новий монастирський братський корпус.

Довідка історика

Монастир до 1719 року був православним, потім прийняв унію. Тут перебував Іов Конзелевич, який відомий перш за все, що у 1698 – 1705 рр. він та група монастирських живописців виконав найвідоміший твір свого життя – п’ятиярусний іконостас для монастирської Воздвиженської церкви у Скиті Манявському. Іконописець в Загорові впровадив малярську й сніярську школи. На той час ще молодий Іов для монастиря виготовив кіот (престол).

З Візитації 1824 року довідуємося, що місцеві жителі з унії перейшли на православну віру. У 1839 р. після остаточного встановлення в Загорівському монастирі православ’я, він став місцем ув’язнення для монахів-василіян.

УXVI – XVII ст. Загорівський монастир стає одним з Волинських культурних осередків. Тут діяли скрип торій, друкарня та іконописна майстерня. В 1625 – 1626 рр. в монастирі перебували мандрівні друкарі Павло Домжив-Людкевич і Сильвестр. А.Добротворський у1851 році відвідав Новий Загорів з метою з метою ознайомлення з монастирською бібліотекою, де виявив багато рідкісних та цінних видань, а також архів, у якому зберігалися оригінальні документи, починаючи від другої половини XVI ст. В Загорівському монастирі були виготовленні рукописні книги: «Затостуй», «Євангеліє», «Мінеї». В статті, присвяченій Загорівському монастирю, описуючи тогочасні монастирські будівлі та інтер’єр церкви, дослідник відзначає, що серед стінописних зображень, біля правого та лівого кліросів збереглися зображення фундаторів – Загоровських та Чацьких.

6-й дослідник

У 1886 році під час експедиції по Волині, Загорівский монастир відвідав професор А.Прахов. Він виконав ряд фотографій, фіксуючи загальний вигляд головної монастирської споруди та її інтер’єр, які можна вважати першим відомим нам іконографічним матеріалом святині. До 1917 року Загорівський монастир не зазнав жодних змін. Відомо, що станом на 1908 р. в монастирі існувало три церкви: головна – Різдва Пресвятої Богородиці, придільна тепла – Трьох святих (на першому поверсі південно-східного монастирського корпуса) і Воздвиження Чесного Хреста – в південному монастирському корпусі.

Після громадянської війни землі Західної України, в тому числі Володимир-Волинського повіту, куди входило село Новий Загорів, перейшли під юрисдикцію Польської держави. У 1921 р. Загорівський монастир знову повернули греко-католикам. З 1939 по 1950 рр. – православна церква, яка відновлена у 1991р.

Монастир сильно постраждав в роки Великої Вітчизняної війни. Хоча й зруйнований, але не скорений, чудом уцілів до наших днів.

Це святе, героїчне місце. І вже зараз приїжджає багато людей з України і з-за її меж, аби помилуватись цим витвором наших пращурів.

7-й дослідник

Волинь багата і своєю природою, і визначними історичними місцями, і чудовими архітектурними спорудами. А ще гордістю краю є її видатні люди.

Не можна говорити про Волинь, щоб не згадати про життя і творчість великої поетеси Лесі Українки, яка разом із своїми батьками жила в селі Колодяжне Ковельського району. Саме на берегах с.Нечимне зародилась її невмируща «Лісова пісня».

Тож недаремно літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в селі Колодяжному визначено як ще одне чудо Волині. Лежить село в одному з чарівних куточків Волинського Полісся.

Село давнього походження. Воно згадується в документальних джерелах 1583р. у зв’язку з перебуванням на Волині князя Андрія Курбського.

Збереглися перекази про те, що в центрі села були два великі колодязі, їх вода славилась чудовим смаком. Проїжджі зупинялися тут, щоб напитися. Мабуть саме тому поселення й назвали Колодяжним.

Ніби не відрізняється Колодяжне від інших сіл Волині, але на весь світ стало відомим завдяки Лесі Українці та Олені Пчілці, які жили та творили тут.

Садибу на околиці села придбав у 1868 році Петро Антонович Косач, батько майбутньої поетеси. Від 1882 року тут жила родина Косачів. Тепер – літературно-меморіальний музей Лесі Українки, відкритий 10 липня 1949р.

При вході в музей, вздовж дороги, шумлять кронами старезні каштани, посаджені Михайлом Косачем.

За металевою брамою широка алея веде в глибину саду, де відвідувачів зустрічає бронзове погруддя Лесі Українки на гранітному постаменті (скульптор В.Сколоздра, 1958р.). за пам’ятником обіруч нього, меморіальна частина музею-садиби – два невеликих будинки, що потопають в зелені. Колись тут росли дерева, власноручно посаджені кожним з родини Косачів. Лесина срібляста тополя, Миколина ялина, Ізидорова груша. Коло «білого домика» і нині росте груша і два кущі кизилу – свідки далеких часів: вони чули голос письменниці.

Для Лесі Українки Колодяжне завжди залишалося джерелом творчості, світлою згадкою на нелегкому життєвому шляху.

Екскурсовод:

Музей-садибу Лесі Українки представляють два будинки, які мають такі назви: «Сірий» або «Великий» будинок. 1896 року було розпочато спорудження «сірого» будинку, який має три кімнати кухню, дві веранди.

Велика простора кімната – вітальня Косачів. Побудована за проектом Олени Пчілки. Щороку тут родина Косачів відзначала роковини Т.Г.Шевченка. З Києва приїжджали гості. Перед портретом запалювали свічку.

Друга кімната – робочий кабінет П.А.Косача, домашня бібліотека, етажерка з книгами.

Третя кімната служила родині Косачів за спальню. Зі спальні двері виходять на веранду.

Дерев’яний будиночок – «Лесин домик» (або «білий»), зведений 1890 р. майстрами Любитова й Колодяжного. Батько збудував його для старших дітей. І в першу чергу для хворої Лесі. Кімнати тут світлі, високі, сухі, саме такі, що дуже потрібні для Лесі. При сонці чи в місячну ніч будинок ніби світився білими стінами, тому назвали його «білим». На даху веранди прилаштували для Лесі солярій.

Рожева кімната була не лише спальнею, а й робочим кабінетом Лесі. Блакитна кімната – вітальня з чотирма вікнами. Ліворуч – коминок, біля якого відпочивала Леся. Велику частину кімнати займає рояль. «Леся страшно любила музику, була до неї дуже здатна…», – згадувала сестра Ольга.

Бібліотекар

Лея Українка – людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона увійшла в свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. До когорти сильних духом її прилучив здійснений нею життєвий і творчий подвиг.

Геній Лесі Українки поєднав пристрасть Прометея, мудрість філософа і натхнення художника-майстра. За своє коротке (42 роки) життя вона досягла вершин літературної праці.

Колодяжне – це колиска Лесиного таланту, де вона розпочала і написала близько 80 літературних творів.

У лютому 1907 року Леся востаннє побувала в селі. «Найрідніший рідний край», – так Леся називала Волинь. Найрідніше і шановане це місце для нас, волинян, для кожного українця, для цілого світу.

Заключне слово

Ось і познайомились ми з вами з сімома чудесами Волинського краю, з його животворними витоками, гордістю і славою.

Любіть і шануйте духовну основу нашого народу, яка представлена цими сімома перлинами рідного краю.

Є в світі зваби немалі,

Цікава стежка кожна…

Але до рідної землі

Забайдужитись не можна, –

цими рядками В.Коломійця ми завершуємо нашу зустріч.


Похожие работы:

«Е. А. ГОЛОВАНОВА. КЛАСС: 4. ТЕМА УРОКА: Русская народная плясовая песня. ЦЕЛЬ: расширять представления детей о русской народной музыкальной традиции.ЗАДАЧИ:Предметные: осваивать понятия "вариант" и "вариации" в разных видах музыкальной деятельности учащихся; самостоятельно раскрыть смысл применения принципов вариантности; актуализировать зн...»

«2193290-374650Хаб АВИА 00Хаб АВИАМИНИСТЕРСТВО ПРОМЫШЛЕННОСТИ И ТРАНСПОРТАХАБАРОВСКОГО КРАЯКРАЕВОЕ ГОСУДАРСТВЕННОЕ УНИТАРНОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ "ХАБАРОВСКИЕ АВИАЛИНИИ" "УТВЕРЖДАЮ" ПОЛИТИКА И ЦЕЛИКГУП "ХАБАРОВСКИЕ АВИАЛИНИИ" В ОБ...»

«Хронология эпох I. Эпоха камня – 2,5 млн. (800 тыс.) – 3 тыс. до н.э.1. Палеолит – 2,5 млн. (800 тыс.) – 12 тыс. до н.э.а) ранний (нижний) – 2,5 млн-140 тыс. до н.э.б) средний (мустье) – 140-40 тыс. до н.э.в) поздний (верхний) – 40-12 тыс. до н.э.2. Мезолит – 12 тыс. до н.э. – 5 тыс. до н.э.3. Неолит –...»

«Занятие 5 Расчет площади пастбища Цель занятия — освоить организацию загонной системы выпаса скота, научиться определять площадь пастбища для поголовья скота, нагрузку, число загонов, их...»

«Разъяснения и особенности заполнения данных при сборе и обработке статистической отчетности по форме №1-П (рыба). С отчета за январь-март 2015 года вводится в действие новая форм...»

«МИНИСТЕРСТВО СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИФЕДЕРАЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВЕННОЕ БЮДЖЕТНОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ "Казанский государственный аграрный у...»

«Паспорта компетенций 42.04.01. Реклама и связи с общественностью (магистратура) Общекультурные компетенции код Формируемая компетенция Этапы формирования компетенции Содержание этапа формирования компетенцииВыпускник магистратуры должен обладать следующими общекультурными компетенциями (ОК):ОК-1 Спо...»

«ПРАВИТЕЛЬСТВО РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ ФЕДЕРАЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВЕННОЕ БЮДЖЕТНОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ ВЫСШЕГОПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ "САНКТ-ПЕТЕРБУРГСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ" (СПбГУ) Институт философии Кафедр...»

«УДК 069.01(477)(092)В. С. Прокопчук, м. Кам’янець-Подільський Микола Федотович Біляшівський: біля витоків національного музейного будівництва У статті простежується життєвий шлях і аналізується музейна та пам’яткоохоронна діяльн...»






















 
2017 www.li.i-docx.ru - «Бесплатная электронная библиотека - различные ресурсы»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.