WWW.LI.I-DOCX.RU
БЕСПЛАТНАЯ  ИНТЕРНЕТ  БИБЛИОТЕКА - Различные ресурсы
 

«Трудові справи під час краєзнавчо-трудової діяльності Освітня лінія Базового компонента дошкільної освіти «Дитина у світі культури» ...»

Трудові справи під час краєзнавчо-трудової

діяльності

Освітня лінія Базового компонента дошкільної освіти «Дитина у світі культури» націлює на досягнення дитиною предметно-практичної компетенції як результату освітньої роботи, яка передбачає сформованість у старших дошкільників елементарної обізнаності з працею дорослих, інтересу та поваги до професій, ціннісного ставлення до результатів людської праці, бажання долучатися до посильної предметно-практичної діяльності й творчого ставлення до неї, базових умінь і навичок у різних видах діяльності, а також поєднує дитину із світом природи.

Саме через туристичну діяльність діти знайомляться з історичними подіями, які відбувалися в нашому місті, пам’ятними місцями, видатними діячами, а також з природою рідного краю, що спонукає їх до догляду за ними.

Практика показує, що під час туристичної діяльності можна впроваджувати трудові справи. Адже спілкування з природою і, звичайно, праця в ній допомагають розв’язати завдання трудового виховання дошкільників. Будь-яка трудова справа стимулює самодіяльність вихованців, їхню ініціативність, кмітливість, фантазію.

Правильна організація трудової діяльності завжди викликає у дитини потребу виявляти свої почуття.

Прагнення прищепити вихованцям свідоме ставлення до праці, діти відчувають радість від докладання зусиль, від одержаних зусиль, від одержання результатів.

Активне залучення до різних видів праці допомагає виховувати у малят колективізм і товариськість, гордість за свої трудові успіхи та успіхи друзів.

Підбиваючи підсумки праці дітей, треба акцентувати їхню увагу на те, що робота виконана ретельно, якісно. Через такий спосіб формує у дошкільнят розуміння того, що сумлінно виконана робота не лише приносить користь, а й піднімає настрій як самим, так і іншим людям.

Від успішного здійснення екологічного виховання, формування нового екологічного мислення залежить наше майбутнє, майбутнє наших дітей і, зрештою, - нашої держави.

Чим більше формуєте у дітей до трудової діяльності, тим краще усвідомлюєте себе як вихователя, котрий вдивляючись у відкриті очі малят засіваєте у їх серця красиве і корисне, що колись проросте щирою людяністю.

Отже, краєзнавчо-туристична діяльність у дошкільних закладах – не тільки цікава форма організації довкілля, а й ефективний засіб розв’язання фізично-оздоровчих, природоохоронних, пізнавальних, екологічних, трудових завдань виховання.

Хай на землі панує чистота

Кожний період еволюційно-історичного розвитку світу формує свої вимоги до вдосконалення людини і людства, визначає шляхи подальшого руху буття у світі. На сьогодні природа поставила людство перед жорстоким вибором: або радикально переглянути систему своїх взаємовідносин з нею та собі подібними, або зникнути з лиця планети.

Людині важко усвідомити те, що про природу вона знає дуже мало, що вона не цар природи, а лише її складова частинка, яка не творить прав і законів, а змушена їм підкорятися, пізнавати, творчо перетворювати у межах розумного.

Сьогодні можна стверджувати: екологічне світорозуміння формується в процесі засвоєння екологічної культури суспільства, яка відображає досвід взаємодії людини і природи. Засвоюючи елементи екологічної культури, особистість стає екологічно вихованою. Це нова якість особистості, яка виявляється в системі особистісних утворень, у свідомості, діяльності, в емоціях і почуттях.

Настав час, коли основну мету екологічної освіти слід вбачати у сприянні формування доцільної культури поведінки у довкіллі і громадської відповідальності за його збереження, а також уміння приймати правильні рішення розв’язання екологічних проблем.





Провідна роль тут належить батькам і педагогам. Саме вони мають подбати про створення оточення, у якому на особистому прикладі демонструватимуть дітям правильне ставлення до довкілля, разом піклуватимуться про нього.

На думку багатьох педагогів-дослідників, зокрема В. Фокіної, Н. Лисенко, З. Плохій, Н. Яришевої та ін., у дошкільному віці слід комплексно реалізувати завдання екологічного виховання, а саме:

* виховувати гуманне ставлення до природи;

* формувати систему екологічних знань та уявлень про природу;

* учити бачити і відчувати красу, привабливість кожного елемента довкілля;

* залучати до посильної екологічно-зорієнтованої діяльності.

Вирішення цих завдань забезпечить активне спілкування дошкільнят з природним довкіллям і сприятиме їх соціалізації.

Дошкільний заклад – не «трамплін перед школою», а місток між сім’єю і великим світом, з його проблемами, зокрема, екологічними.

Природа з гармонією звуків, фарб, форм, динамікою змін впливає на емоційно-соціальний розвиток малечі. Діти вчаться радіти, захоплюватися красою явищ природи.

Дорослі мають пам’ятати, що саме у спілкуванні з довкіллям виявляється індивідуальність дитини. Саме у нього домінує власна активність дитини: вона має вибір за чим спостерігати, кому і як допомогти. Саме в природному довкіллі дорослі і діти навчаються бути разом: дитина є такою, якою вона є, вона може не погоджуватися, а дорослий вчиться до цього пристосовуватися.

Перебування у природному довкіллі забезпечує психологічний комфорт дитини: знімає напруження, краса довкілля викликає посмішку. А це в свою чергу сприяє формуванню життєздатної особи, яка має опікуватись станом довкілля.

Перебуваючи у рідному довкіллі, і діти, і дорослі мають дотримуватися правил природокористування, знати і усвідомлювати їх:

* оберігати рослини, тварин, не брати їх з місця існування;

* дбайливо ставитися до землі, води, повітря – це середовище, де мешкають живі істоти;

* перебуваючи у лісі, на луці, річці, необхідно пам’ятати: там постійно живуть комахи, риби, звірі, для яких це рідна домівка. Тому поводитися слід як у гостях: не смітити, не кричати, не знищувати рослин, комах.

Зрозуміти і усвідомити правила природокористування зможе дитина, яка вміє спостерігати довкілля, відчувати єдність з ним. Тому що вивчення довкілля – це спостереження за станом рослин і тварин у різні пори року, у різну погоду. Спостереження за поведінкою комах, пташок, риб викликає поглиблений інтерес до особливостей їхнього життя. Бажано, щоб у дорослих і дітей був улюблений куточок саду, парку. Споглядання протягом кількох хвилин кожного дня сповнить радістю душу і дорослого, і дитини. Важливо не тільки показати і називати окремі ознаки, а й обов’язково словесно описувати те, що сприймає дитина: відтінки неба, різноманітні форми і забарвлення хмарок, гармонію форм і барв квітів.

Але не тільки красу мають сприймати діти. Наслідки недбалого ставлення до середовища, рослин, тварин, трапляються постійно. Тому у своїй розповіді-скарзі від того чи іншого «страждальця» дорослі можуть звернутися до дітей, викликати у них співчуття і прагнення допомогти. «Страждальцями» можуть бути квіти, зірвані і кинуті під кущ, дерево або кущ з обламаними гілками, зрубане дерево, кімнатна рослина, про яку забули, струмочок або ставок, який засмічують люди.

У кожній сім’ї повинна панувати атмосфера доброзичливості. Саме колективне почуття доброзичливості виступає тією величезною силою, що сприяє успішній реалізації завдань екологічного виховання дошкільників. Дитину не можна логічно переконати, її можна упевнити лише особистим емоційним досвідом. Тому так важливо, щоб дорослі відчували себе добрими друзями природного довкілля. Діти зацікавлено відповідають на запитання «Чим тобі подобається?» тому дорослий повинен прагнути з’ясувати – чим приваблива природа для дітей, як про неї можна красиво сказати. Бажано змагатися з дітьми у підборі красивих слів-компліментів. Красивим словом вони навчаються висловлювати свої почуття.

В.О. Сухомлинський радив пропонувати дітям замальовувати побачене, а потім складати казки. Екологічна казка, як одна з форм спілкування дітей з природою. Дитина, навчаючись висловлювати совами свої думки, переконання, розуміє стан довкілля і виявляє особисте ставлення до нього. Дуже важливо привчати дітей турбуватися про чистоту довкілля. Це прибирання території, посадка дерев, прополка квітників, збір насіння квітів, висаджування квітів, розсади рослин.

Діти мають відчути, що виявлення турботи потребує значних зусиль, терпінні і знань. Отримавши навіть незначні результати, слід хвалити дітей, порадіти разом, помилуватися змінами, що відбулися.

Батьки можуть сфотографувати роботу дітей під час екологічних десантів і оформити «Книгу добрих справ». Усі добрі справи слід робити не для того, щоб дізналися всі, а для самоповаги, самоусвідомлення себе людиною.

Усі разом ми повинні навчитися діяти відповідно до гасла Грінпіс: «Діяти локально, мислити глобально!» Пам’ятайте, що світло зі швидкістю 300 тис. км за секунду проходить з кінця в кінець лише видимого Всесвіту за 10 млрд років. Що за ними – людство не знає. Земля ж – тільки піщинка, а людина – грудочка живої матерії на ній.

Тож бережімо самі та вчімо дітей берегти, любити і поважати те, що забезпечує наше існування – довкілля.

Культурно-гігієнічні навички в сім’ї

Виховання культурно-гігієнічних навичок є важливою ланкою не тільки в системі фізичного виховання, а й у загальній системі формування особистості. Гігієнічні навички є однією з основ загальної культури поведінки.

Засвоєні і закріплені вправами способи дії називаються навичками. Про навичку говорять, коли людина вміє що-небудь робити, а звичка полягає не тільки в умінні, а й у прагненні, у створеній потребі виконувати ті чи інші дії.

Якщо дитина вміє досить спритно самостійно мити руки, то ми говоримо, що в неї утворилась відповідна навичка. Якщо вона не тільки вміє це робити, а й прагне щоразу перед їдою вимити руки, не чекаючи нагадування дорослих, це означає, що в неї виробилися не тільки навички, а й звичка.

Вироблення корисних навичок і звичок відіграє важливу роль у розвитку дитини і повинно бути предметом постійного піклування дорослих. Разом з тим, слід боротися з шкідливими звичками, що дезорганізовують діяльність і перешкоджають нормальному психічному розвитку дитини.

У дітей дошкільного віку формуються навички особистої гігієни (умивання, догляд за носоглоткою), навички і звички культурної їди, самостійного одягання і роздягання, бережного ставлення до одягу, взуття, іграшок, речей, до підтримування чистоти і порядку в навколишньому середовищі.

Формування навичок відбувається в певній послідовності. Для утворення і зміцнення навичок і звичок важливо створити належні умови і не допускати порушення. Так, коли в умивальнику протягом одного-двох днів немає мила, діти перестають ним користуватися; при відсутності серветок вони починають витирати рот руками.

Перелічені навички і звички слід виконувати з самого раннього віку. Чим раніше починається їх формування, тим швидше вони утворюються.

Одним з провідних факторів, що сприяють формуванню навичок, є властиве дітям наслідування. Тому для їх формування поведінка, приклад вихователів і батьків мають винятково велике значення.

Для маленьких дітей найдоступнішою навичкою самостійного підтримання охайності є вмивання. Привчаючи дітей правильно мити руки, дорослий пояснює, як і в якій послідовності це робити: засукати рукави, намилити долоні рук, добро розмилити мило навколо кисті, поки не з’явиться піна, змити мило, а потім, щоб вода стекла, стиснути кисті рук і насухо витерти рушником.

Молодші діти потребують більшої допомоги дорослих: їм треба допомогти намилити руки і з них змити мило, насухо витерти їх.

Взагалі процес умивання дітям подобається, але вони нерідко перетворюють його в гру з водою. Це відвертає їх увагу, порушує цілеспрямованість їх дій. Ураховуючи інтерес дітей до гри з водою, можна повністю задовольнити їх бажання гратися з водою під час ігор, після цього в них не буде потреби гратися під час умивання.

Швидкому засвоєнню маленькими дітьми процесу вмивання сприяють ігри, що імітують відповідні рухи.

При вмиванні обличчя дітям слід показати, як лити воду в напівзігнуті притиснуті одна до одної долоні («в човнички»), донести воду до обличчя і вимити його все, а не лише губи і підборіддя, як це вони часто роблять.

З 5 років діти миють обличчя, шию. Вуха не тільки водою, як це роблять молодші, а й користуються при цьому милом.

Щоб витерти обличчя, діти повинні розгорнути рушник і покласти його на обидві долоні.

Показуючи прийоми вмивання, не обов’язково змочувати і намилювати собі руки. Показати можна і сухими руками, відтворюючи послідовність рухів. Треба привчати дітей умиватися на ніч (мити руки, обличчя, шию, чистити зуби, а молодших – полоскати рот).

Вранці після сну діти миють руки, обличчя, полощуть рот. Полоскати рот треба і після обіду.

Незалежно від пори року дітям на ніч треба мити ноги теплою водою з милом. Старші діти миють самостійно, молодшим миють дорослі.

Дуже важливо привчити дитину користуватися носовою хустинкою. Слід пам’ятати, що носова порожнина дуже впливає на дихання, харчування, збудження апетиту. Тому треба привчати дітей тримати ніс у порядку, користуючись хустинкою. Їм треба кілька разів протягом дня нагадувати про це. А молодшим допомагати і показувати, як це робити.

У кожної дитини повинно бути 2 носові хустинки – в пальті. В кімнатному одязі. Змінювати їх треба якомога частіше, а ще краще щодня. Діти з хронічною нежиттю потребують спеціального лікування.

Дітей дошкільного віку слід коротко підстригати, щоб вони самі могли тримати зачіску в порядку. Кожна дитина повинна мати гребінець, яким вона користується кілька разів на день: ранком, вдень після сну, після прогулянки. Один раз на тиждень гребінець треба мити з милом; старші діти роблять самі.

У туалетній кімнаті повинен бути туалетний папір, яким користуються старші діти.

Призначення одягу – полегшити організму процес терморегуляції, захистити його від несприятливих впливів середовища: холоду, дощу. Вітру, жари, перегрівання. Крім того, одяг і взуття захищають організм дитини від пошкоджень.

Одяг повинен відповідати зросту дитини, порі року, погоді, виду діяльності; велике значення має характер тканини, її колір, малюнок. Особливі вимоги ставлять до крою одягу, фасону; одяг повинен відповідати гігієнічним та естетичним вимогам. У правильному пошитому одязі ніщо не повинно ускладнювати рухи. В одязі, підібраному не за зростом, дитина почуває себе незручно, рухи її стають незграбними, невпевненими. Одяг дітям міняють дуже часто – молодшим дітям майже щодня. Тому важливо, щоб крій дитячого одягу був простим, без зайвих складок, бантиків, рюшиків, які ускладнюють прання і прасування.

Чистять взуття діти старшого віку. Найзручніше це робити перед вечірнім туалетом. Для цього треба мати низьку стійку лавку (заввишки 18-20 см), на яку дитина почергово ставить ноги, крем, маленькі щітки для намащування взуття, невеличку щітку і сукняну рукавичку для чищення взуття до блиску. Старшим дітям користуватися кремом для чищення взуття можна раз на тиждень, проте чистити взуття сухою щіткою треба щодня ввечері.

Дорослі повинні стежити, щоб дитина, що входить у приміщення, витирала ноги об килимок біля входу. Улітку можна користуватися підставкою з щіткою, об яку зручно очищати пил. Узимку для обмітання одягу і взуття від снігу повинні бути віники.

Батьки повинні терплячістю, схваленням і ласкою домагатися того, щоб дитина була охайною, додержувала в усьому порядку, тим самим виховуючи в ній характер, волю, дисциплінованість, прагнення послідовності у своїх діях. Таке виховання готує дитину до сприйняття трудових навичок і формує в ній естетичні засади. Малюк швидко засвоює, що брудне, неохайне не може бути гарним і приємним. Привчаючи дитину стежити за чистотою рук, волосся, зубів, тіла, одягу, за порядком у своєму куточку, а потім і в кімнаті, домі, батьки виховують любов і прагнення до краси.

Прищепити малому навички охайності буде значно легше, якщо всі пов’язані з цим дії даватимуть їх задоволення: у ночвах чи у ванні плаває яскрава, гарна іграшка, вода тепла, ласкава, шампунь не їсть очі, зубна паста духмяна і залишає приємний присмак у роті. Комфортні почуття при купанні, чищенні зубів, митті рук і ніг закріплюють потребу в чистоті. Вже до 3-років можна привчати малят самостійно мити личко і ручки. Користуватися носовичком, одягатися і роздягатися, справлятися з ґудзиками і «блискавками», зав’язувати шнурки, правильно користуватися ложкою.

Зміцнюючи набуті навички, поступово ускладнюють завдання, щоразу викликаючи в дитини інтерес до подолання нових труднощів і задоволення від виконання завдання.

Прилучати до екологічної культури

Входження дитини у світ природи у навчальному і виховному аспектах починається з перших днів її перебування у дитячому садку. Дошкільнята ознайомлюються з представниками рослинного і тваринного світу, з явищами неживої природи, сезонними змінами у ній. Переважній більшості дошкільнят бракує належних уявлень про те, що природа не є невичерпним джерелом нашого добробуту і що люди користуються її багатствами часто не розумно. Не поповнюючи й не оберігаючи їх.

Базова програма «Я у світі» визначає завдання: розширювати, уточнювати, систематизувати й узагальнювати уявлення про рослини, тварин, виховувати любов і бережливе ставлення до природи; вчити дітей культурно поводитись у природному оточенні, не смітити, зайве не рвати квіти, переступати через мурашині стежки тощо. Треба не тільки подавати певну інформацію, а й підводити її до усвідомлення того, що людина і природа не можуть існувати відокремлено, вчити не лише милуватися, а й робити свій посильний внесок у збереження природного середовища. І якщо діти зрозуміють: рідну природу маємо любити і берегти, як рідну матір, тоді можна бути спокійним за наш завтрашній день.

Завдання дорослих – сформувати у дітей позитивне ставлення до природи і діяльності людини у ній, природоохоронне ставлення, пов’язуючи це з патріотичним, моральним, естетичним, розумовим і трудовим вихованням.

Можливо говорити і про кілька етапів прилучення до екологічної кільтури, закладання її основ: 1) екскурсії, спостереження, набуття дітьми теоретичних знань; 2) бесіди, у ході яких дошкільники з допомогою дорослих висловлюють свої думки, обґрунтовують їх, спираючись на наявні знання, враження, досвід; 3)праця дітей у природі – висаджування дерев, кущів і квітів, догляд за ними, підгодівля птахів та ін..; 4) читання творів художньої літератури і бесіди за змістом творів.

Головна ідея про внесок на користь природи: дбайливе ставлення до природи формується лише тоді, коли дитина поліпшує навколишнє середовище своєю працею. Тоді сприймання краси природи органічно поєднується з розвитком моральних, громадянських почуттів. Пояснювати дітям, що краса рідних полів, лісів, річок западає в душу людини, полишає глибокі враження на все життя. Щоб не зашкодити природі й не зменшувати багатства зеленого світу, треба оберігати їх, не вирубувати дерева просто так, а лише відібрані для цього, і обов’язково треба постійно висаджувати й доглядати нові.

При вмілому й активному використанні добрим помічником в екологічному вихованні стає науково-пізнавальна й художня література. Хороша книга сприяє формуванню у дітей уявлення про те, що природа справжній друг людини, але вона й сама потребує повсякденної уваги і турботи.

Від рівня екологічного мислення людини значною мірою залежить загальний стан природного середовища. У вихованців дошкільних закладів також мають бути сформовані уявлення про те, що доки на землі цвістимуть сади, співатимуть птахи, тектимуть ріки, наше життя триватиме.

Здійснення екологічного виховання дітей дошкільного віку сьогодні не можливе без тісної інтеграції діяльності педагогічного колективу, сім’ї та громадськості. Сім’я є тим ланцюжком, який з’єднує здобуті дитиною у дитячому садку початкові уявлення про світ природи з її практичним і соціальним досвідом у повсякденному житті, розширює, поглиблює педагогічний вплив на особистість, яка формується. Безпосередня зацікавленість батьків у позитивному вирішенні нинішньої екологічної ситуації як однієї з найпроблематичніших дає змогу здійснювати співпрацю з сім’єю у різних формах.

Природолюб – не споглядач

Сумно, але факт: нині ми опинилися в стані не лише економічної, а й екологічної кризи, яка загрожує всій нашій планеті. І щоб вийти з неї, щоб не допустити можливої катастрофи, потрібні негайні рішучі заходи, злагоджені спільні дії мільйонів свідомих громадян, усього суспільства.

Та чи всі це усвідомлюють? На жаль, маємо досить підстав твердити протилежне. І часто-густо це не провина людей, а їхня біда. Бо ж не навчили їх розуміти нерозривність і взаємозалежність складових природи, своє місце в природному середовищі, не прищепили елементарних навичок спілкування з усім живим і неживим, що нас оточує.

Що ж можуть зробити дорослі, щоб їхня дитина не просто вміла бачити красу квітки, окремого дерева або куща, не тільки милувалася мальовничими пейзажами, а й була здатна співчувати кожній зламаній гілці, знівеченому кущу, щиро бажало допомогти їм? Найперше – якомога більше бувати з малюком на лоні природи показувати йому, яке чудове будь-яке її творіння – від каменя до тварин, від хмарки до придорожньої травиці. Розповідати, як живе все на землі й під землею, у воді й повітрі: добре, коли у злагоді і взаємозв’язку; гірше. Коли якась із ланок нерозривного ланцюжків пошкоджене; зовсім кепсько, коли через з чиюсь необачність або злу волю єдність природного середовища нищиться.

Навіть 5-6-річна дитина здатна зрозуміти (коли її, звичайно, поступово підведуть до цього), що, скажімо, на твердій, сухій, не скопаній землі нічого не можна виростити; що коли повирубувати дерева, ніде буде жити птахам, то ніхто не захистить садок від гусені, а значить, не яблука й сливи немає чого й чекати; а якщо перед зимовими холодами не вкрити або не перенести в приміщення квіти, то вони загинуть від холоду.

У маленьких «чомучок» кожне повідомлення викликає справді ланцюгову реакцію допитливості; тож батьки мають добре знати рідну природу, цікавитися історією свого краю, народними прикметами й звичаями, завжди тісно пов’язаними з життям природи, щоб точно і водночас дохідливо розповідати про це дітям, відповідати на їхні запитання.

Не менш важливо, щоб дитина бачила особистий приклад рідних у ставленні до природи. Наприклад, скільки разів чує від мами або тата під час прогулянки в парку чи сквері: «Не бігай по траві» не рви квіти! Не ламай кущик! « а вона не розуміє чому, бо ж минулої неділі в лісі їй не тільки не забороняли все це робити, а й самі дорослі нарвали цілий оберемок квітів (а потім на пероні викинули їх), ламали гілки, щоб відмахуватися від комашок… чому ж тепер не можна?

«Бо в парку все це люди посадили», - терпляче пояснює мама. Значить, коли люди зробили – не можна, а коли саме виросло – будь ласка! Один раз, другий, третій, а там, диви, й вирішить: мама з татом усе знають, все правильно роблять, тож і я так робитиму. А за кілька років батьки щиро дивуватимуться: звідки в їхньому дитяті така черствість до всього живого? – так само щиро забувши свої власні вчинки, які справляють значно більший вплив, аніж найкращі, найправильніші слова.

Значно далекоглядніші ті дорослі, які. Збираючись з малим на природу, наперед продумують нюанси прогулянки, щоб вона була приємною і корисною для всіх членів сім’ї, а для наймолодшого – особливо. Милуються разом з ним чудовими краєвидами, розглядають рослини і при цьому неодмінно підкреслюють: «Ось цю квіточку ніколи не зривай – вона занесена до Червоної книги», - ще й розкажуть про інші рослини з цієї сумної енциклопедії. Якщо трапиться зламаний кущ або деревце, їх обов’язково «полікують», а наступного разу не забудуть навідатися.

Ще більше можна зробити, прилучаючи дітей до посильної праці у природі. Нехай малюк відчуває відповідальність за стан доручених йому рослин. Ні в якому разі не можна виконувати за нього роботу, але й лаяти, якщо він забув, скажімо, вчасно полити або розпушити землю в горщику, - з дітьми це трапляється, - теж не варто. Краще тактовно нагадати, поспівчувати спраглій рослині.

Дуже важливий емоційний стан малого, коли він спостерігає за змінами в рослині. Не відмахуйтесь від дитини, коли вона в захваті тягтиме вас до неї. Відкладіть свої найтерміновіші справи на п’ять хвилин, подивіться на першу бруньку чи новонароджений паросток, аніж десяток бесід взагалі!

Частіше читайте дітям вірші й оповідання про природу – їх і в українській, і в російській літературі дуже багато, - а потім привертайте увагу малят до того, як точно, образно описано в багатьох із них рослин, тварин, інші природні об’єкти наділені людськими якостями: це тому, що в народі споконвіку живе внутрішнє відчуття своєї єдності з навколишнім світом.

Вдумливі батьки під час прогулянок з дітьми не втомлюються повторювати їм, що обов’язок людини – збагачувати природу, охороняти й захищати її. А це значить – берегти не щось взагалі, а кожну рослину, кожну живу істоту. В багатьох сім’ях змалку привчають дітей не проходити повз жодну пошкоджену рослину. Коли малюк ще не може сам допомогти їй, він повідомить старшим, упевнений, що його рідні не полишать у біді живе.

Давньою доброю традицією у нас є садіння дерев з нагоди важливих родинних подій. Шкода, що тепер цей чудовий звичай дещо забутий. Чи не варто його відродити? Адже це теж неабияк сприятиме формуванню поваги й любові до природи.

Постійні контакти батьків з вихователями дошкільного закладу допоможуть узгодити дії садка і сім’ї, спрямовані на тисячоліття, до якого не так уже й далеко, наша Земля зустріне у відродженій красі й, оточене любовним піклуванням наших нащадків, ставатиме дедалі прекраснішою і щедрішою.

Естетичне виховання дітей засобами природи

Формування у підростаючого покоління нової культури ставлення до природного середовища – одне з найважливіших завдань сьогоднішнього дня. Етика на сучасному етапі – це не тільки наука про те, як поводитися з людьми і з самим собою, а також і про те, як поводитися у біосфері і в космосі. Природа є основним фактором існування людини, вона і людство невіддільні одне від одного. А значить, не правильні дії стосовно природних об’єктів негативно впливають на життя людей. Тому формування правильного ставлення до природи справедливо вважається моральною проблемою.

Немає сумніву в тому, що екологічне виховання треба починаючи з дошкільного віку. Саме в цей період дитина вперше знайомиться з природним оточенням. Ще на руках у матері маля тягнеться до яскравої квітки, до кішки, пташки. Воно з подивом дивиться на дорослого, очікуючи пояснень цим дивам природи.

Які ж особливості екологічного виховання дошкільнят? Формування ставлення до навколишнього – складний процес, що передбачає комплексний підхід: набуття спеціальних природних знань, наявність позитивного емоційного ставлення і певних практичних навичок. Ці компоненти нерозривно пов’язані між собою.

Природа не тільки матеріальна, а й духовна цінність суспільства. Вона чарує красою своїх барв, звуків, ароматів, своїм рухом, цвітінням і плодами.

К.Д. Ушинський радив ширше ознайомлювати дітей з природою. Її поетичним змалюванням, частіше водити їх у парк, поле, на річку, щоб вони спілкувалися з красою рідного краю. він писав, що прекрасний ландшафт має такий виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко сперечатися навіть педагогу.

Естетичне виховання до природи нерозривно зв’язане з моральним. В.Г. Бєлінський називав красу рідною сестрою істини та моральності і вказував, що відокремити їх неможливо так само, як і розкласти вогонь на світло, теплоту і силу горіння.

Про єдність естетичного і морального ставлення до природи свідчить багато факторів з життя. Патріотизм, великодушність, гуманізм та інші людські якості починаються з любові до всього живого, з виховання почуття краси рідної землі.

Часто доводиться спостерігати, як малята активно реагують на красу природи. Але нерідко їх активність набирає грубих форм по відношенню до рослин, тварин. До всього їм хочеться доторкнутися, взяти в руки, навіть спробувати на смак. Квітку зірвати, метелика або коника-стрибунця впіймати, потримати в жмені чи в сірниковій коробці. Так народжується жорстоке ставлення до природи. І якщо вихователі і батьки вчасно не вплинуть на дитину, це може призвести до негативних наслідків у формуванні її характеру.

Естетичне виховання починається з розвитку естетичної сприйнятливості. Естетичне сприймання як емоційне пізнання світу стає ефективним лише за умови активізації роботи зорових, слухових та інших аналізаторів дитини. Дітей з раннього віку треба навчати дивитись і спостерігати, зміцнювати і розвивати їх зір, слух, дотик, бо саме за допомогою цих органів людина пізнає світ.

Природа – неосяжне поле для спостережень та сенсорного розвитку. Щоб сприймання її було повноцінним, а не стихійним, від випадку до випадку, ним постійно треба керувати, організовувати цілеспрямовані спостереження, які відповідали б інтересам дошкільнят, їхній схильності до гри. В.О. Сухомлинський підкреслював: «Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії». В ігровій формі дитина краще й емоційніше сприймає, пізнає навколишню природу. Спостерігаючи з дітьми різноманітність кольорів та звуків в природі, дорослий може використати гру в кольори, у спів пташок тощо. Наприклад, він називає предмет, а діти визначають його колір. Осінньому листочкові вони дають такі означення: зелений, жовтий, золотистий, червоний, коричневий, багряний та ін.. Хто останнім назве колір листочка, той перемагає. Граючи у спів пташок, малята відтворюють голоси зозулі, дятла та ін.. З задоволенням передають шум вітру, гудіння бджілок, стрибають, як зайчик, тощо, захоплено змагаються у складанні кращого букета з квітів або листя.

Квітам належить особлива роль в естетичному вихованні дошкільнят засобами природи. Спостереження за квітами сприяє розвитку у дітей кольорового зору, чутливості до запаху – важливих чинників естетичної сприйнятливості. Вирощуючи квіти, доглядаючи їх, дошкільнята вчаться шанувати красу, збагачувати її. Вони дарують букети квітів батькам і друзям у дні сімейних торжеств, квітами вітають вихователів. Діти співають пісні про улюблені квіти, читають вірші про них, водять хороводи.

Квіти супроводжують людину крізь усе життя, даруючи їй радість. Без квітів немислиме жодне свято. З давніх-давен вони є символом щастя, радості. Червона гвоздика – символ героїзму, едельвейс – символ вірності, мирт – емблема миру. Зростаючи, діти дізнаються, що в образах квітів втілено багато людського, морального, прекрасного. Письменник Володимир Солоухін стверджує, що той, хто несе в руках квіти, поганого вчинити не може.

Прекрасні пейзажі й глибоко ліричні. І діти тонко відчувають це. Так, під час прогулянки ми спостерігали, з яким захопленням милувалися діти освітленими сонцем краєвидами, що відкривалися з вершин, як радісно сяяли їх очі. Хвилину-другу вони стояли мовчки, як зачаровані, а потім почули голоси:

-Ой, як гарно!

Дошкільнята сприймають пейзаж не розчленовано, виділяючи лише дуже яскраві предмети. а потім швидко переключають свою увагу на гру. Для них природа – арена дії, і це необхідно враховувати в процесі організації спостережень.

Естетичне виховання дітей засобами природи здійснюється переважно під час екскурсій та занять на лоні природи. Організовуючи весною екскурсію до гаю, вихователь з’ясовує, який рівень спостережливості у дітей, що вони знають про гай, запитує їх, як виглядає гай влітку, восени, зимою, тобто апелює до їх попередніх вражень, забезпечуючи встановлення асоціативних зв’язків баченого раніше і тепер. Він звертає увагу дошкільнят на ніжність і свіжість зелені, на весняну музику гаю.

Естетичне сприймання природи потрібно спрямовувати в русло осмислення, розуміння її краси. В.Г. Бєлінський зазначав, що естетичне почуття, одержуване людиною від природи, повинно піднестися до ступеня естетичного смаку, здобутого навчанням і розвитком. Для цього дітей треба вчити висловлювати свої думки, почуття, прилучати їх до естетичної творчості (малювання з натури, складання мелодій, маленьких віршів тощо).

Розповідь дорослого про красу природи повинна бути цікавою і поетичною.

В.О. Сухомлинський з усією глибиною, проникливістю й схвильованістю виховував у дітей поетичне сприймання рідної природи. Він підкреслював, що виховне значення поетичних розповідей про природу полягає головним чином у розвитку творчої уяви, фантазії. Ефективність їх підвищується, коли діти чують розповіді в обстановці, яка сприяє виникненню казкових уявлень: тихого вечора, коли в небі засвічуються перші зірки, «в лісі, біля вогнища, в затишній хатці при світлі тліючих вуглин, коли за вікном шуміть осінній дощ і співає сумну пісню холодний вітер. Розповіді повинні бути яскраві, образні, невеликі. Не можна нагромаджувати багато фактів, давати дітям масу вражень – чутливість до оповідань притуплюється…»

Важливою естетичною якістю є новизна пейзажу. Вона привертає увагу дітей особливо тоді, коли вона виступає в контрастних або несподіваних поворотах. Наприклад, раптово випав рано-вранці срібно-білий сніг, за ніч розквітла червона троянда… Такі явища викликають у дитини здивування, радість, пробуджують допитливість. Її захоплюють динамічні зміни в природі. Проте без керівництва

дорослих спостереження дошкільнят важко диференційовано оцінювати новизну, подолати певну конкретність ставлення

слід пам’ятати і про те, що результативність виховання естетичного ставлення до природи залежить від рівня загального розвитку дитини, який зумовлюється культурою взаємин у сім’ї, естетичного побуту.

Успіх виховної роботи педагога залежить від того, як його вимоги підтримує сім’я. в разі відсутності взаєморозуміння й узгодження дій, негативного ставлення батьків до деяких об’єктів природи емоційні переживання малюка нейтралізуються, або ж у його свідомості відбувається роздвоєння оцінки. Розв’язання проблеми можливе лише за умови виховання у дітей гуманістичних, естетичних, інтелектуальних почуттів.

Формування у підростаючого покоління нової культури ставлення до природного середовища – одне з найважливіших завдань сьогоднішнього дня. Етика на сучасному етапі – це не тільки наука про те, як поводитися з людьми і з самим собою, а також і про те, як поводитися у біосфері і в космосі. Природа є основним фактором існування людини, вона і людство невіддільні одне від одного. А значить, неправильні дії стосовно природних об’єктів негативно впливають на життя людей. Тому формування правильного ставлення до природи справедливо вважається моральною проблемою.

Немає сумніву в тому, що екологічне виховання треба починати з дошкільного віку. Саме в цей період дитина вперше знайомиться з природним оточенням. Ще на руках у матері маля тягнеться до яскравої квітки, до кішки, пташки. Воно з подивом дивиться на дорослого, очікуючи пояснень цим дивам природи.

Які ж особливості екологічного виховання дошкільнят? Формування ставлення до навколишнього – складний процес, що передбачає комплексний підхід: набуття спеціальних природних знань, наявність позитивного емоційного ставлення і певних практичних навичок. Ці компоненти нерозривно пов’язані між собою. Велика увага приділяється ролі почуттів у виробленні ставлення до навколишнього. Почуття тісно пов’язані з позитивною і негативною вибірковістю ставлень: людина реагує на щось важливе для неї, а на те, що байдуже їй, - ні. Не винятково важливе значення емоцій у формуванні особистості, без емоцій не було, немає і не може бути людського пошуку істини. Емоції є вихідними процесами, на основі яких виникають почуття. Почуття дитини значно випереджають появу знань, які потім сприяють їх зміцненню, зародженню нових або, навпаки, пригасанню тих, що вже виникли. Найбільший емоційний відгук на вплив навколишнього спостерігається у віці до п’яти років, а тому цей період особливо сприятливий для розвитку почуттів.

Рослини, а особливо тварини, завдяки яскравому вияву свого зовнішнього вигляду, поведінки привертають увагу малюка і викликають інтерес, що зумовлює неусвідомлене емоційно позитивне ставлення до них. Якщо відсутня цілеспрямована робота з розвитку почуттів, збагачення уявлень про рослинний і тваринний світ, таке ставлення лишається неусвідомленим у п’яти- і навіть шестирічних. За несприятливих умов виховання позитивні емоції можуть перетворюватися у негативні або ж, непідкріплені, перейти у байдужість до об’єктів природи.

Розглядаючи ставлення до природи в онтогенезі, бачимо, що спочатку з’являються елементарні естетичні переживання. Діти мотивують своє ставлення до природних об’єктів саме естетичною цінністю їх, хоча ще не можуть дати справжню оцінку й висловлюються узагальнено: «Тому що хороший, красивий». До того ж увагу здебільшого привертають рослини і тварини з виразними естетичними ознаками (квітка, метелик, білочка і т. д.), а деякі інші зовні непоказні об’єкти не викликають зацікавлення, або ж навіть ставлення до них негативне.

Як же навчити дитину бачити і відчувати, розуміти красу навколишнього світу, діставати естетичну насолоду від спілкування з ним? Насамперед таке ставлення має бути у дорослих, які виховують дитину. Завдяки надзвичайній властивості нервових процесів дошкільник дуже чутливо реагує на міміку обличчя, інтонацію голосу дорослого. Його подив і радість від побаченої квітки, живої істоти легко передається малюкові, спонукають до наслідування, хай ще й неусвідомленого.

Дуже важливо, які враження залишаються від першої зустрічі з твариною, рослиною, явищем природи. Дорослий повинен правильно назвати об’єкт і дати оцінку – зміст її залежить від віку дітей. Так, трирічній дитині досить сказати лише про виразні й відразу помітні ознаки: «Це сніг. Сніг білий і чистий, дуже гарний». Чоти річній уже доступна ширша естетична оцінка: «Сніг сліпучо-білий, навіть очам трохи боляче. На сонці сніжинки сяють. Вся земля немовби вкрита білою пуховою ковдрою». Доцільно також навідними запитаннями спонукати робити це самому: «Чим тобі подобається сніг? З чим його можна порівняти?» і т. д.

Коли малий відповість, назвіть і ви те, що вам найбільше подобається: які відтінки барв можна побачити на снігу у різний час дня; подібність його до мильної піни, яка зависла на гіллі дерев. Прислухаючись до ваших висловлювань, дитина вчитиметься розглядати об’єкт з естетичного боку і обов’язково візьме параметри оцінки у свій активний словник.

У старшому дошкільному віці за умови цілеспрямованого виховного впливу діти свідомо оцінюють природне оточення, відчувають задоволення від перебування у ньому. Але це ставлення ще не стійке, й потрібна підтримка дорослого – схвалення, зосередження уваги на інших ознаках: можна запропонувати розглянути форму сніжинок чи простежити за рухом їх і т. д. Таким чином, на першому етапі навчання розуміння естетичної цінності природи важливу роль відіграє приклад відповідної оцінки об’єктів дорослими, їхнє особисте ставлення до них.

Добрі результати дає заохочення дошкільників порівнювати об’єкти і явища природи зі знайомими і приємними образами. Скажімо, жучка-сонечка з ягідкою, прикрасою тощо. Уміння віднаходити таку схожість відкриває широкий простір дитячих фантазій, дарує маляті радість невеличких відкриттів.

Завдання дорослого – навчити дитину бачити красиве у природі не тільки у виразному, а й в іншому, непомітному або й незаслужено засуджувати. До «поганих» і «негарних» діти частіше відносять представників класу комах, земноводних, деякі трав’яністі рослини. Негоцію до жаб зміцнює, наприклад, забобон, що від них на тілі з’являються бородавки; стійке уявлення про миттєву дію зміїної отрути і страх перед укосом поставив плазуна за межу прекрасного. У подібних випадках потрібне триваліша, копітка робота.

Щоб не довелося перевиховувати, попрацюйте з дитиною заздалегідь. Відведіть хоч кілька хвилин для спостереження за жабою: зверніть увагу дитини на пристосованість кінцівок до пересування у певних умовах (короткі передні й довгі задні ноги полегшують стрибання в густій траві), органів живлення до здобуття поживи (великий рот, довгий липкий язик для ловіння комах), забарвлення шкіри до навколишнього середовища.

Про змію розкажіть, що вона ніколи не нападе на людину перша, а вкусити може лише з метою самозахисту. Краса її очевидна: пружке тіло вкрите лускою різних відтінків, воно гнучке – то згортається, як канат, то раптово випростовується й легко ковзає по землі й стовбуру дерева.

Діти мають пересвідчитися у розмаїтті барв, форм і звуків у природі. Нехай знаходять і визначають кольори у природному оточенні; зверніть увагу на відтінки одного кольору у листі дерев та кущів, у пелюстків квітів. Можна показати поєднання кольорів у забарвленні рослин, метеликів, птахів, пояснити, що багатьох тварин їхній колір захищає від небезпеки, іншим він слугує як застереження для хижаків. Пограйте з дитиною у гру «В кого яке вбрання»: ви описуєте «одяг» тварини чи рослини, а вона вгадує, або навпаки.

Світ природи багатий і на форми: бачимо округле, видовжене, зубчасте, голчасте та інше листя рослин; різноманітні суцвіття квітів; довгі, короткі, гострі, прямі й загнуті дзьоби птахів…Пояснивши дітям, що пернаті різних видів пристосовані до здобування певної поживи у певному середовищі, запропонуйте визначити за формою дзьоба, чим харчується той чи інший птах.

У природі є її звуки. Змалечку дитина чує голоси тварин і радо повторює, як кукурікає півник, гавкає собака. Адже дуже часто на цьому знайомство обмежується. Без допомоги дорослого розмаїття звуків у природі так і лишаться для малого якимось суцільним шумом. Весняного ранку, по дорозі в дитячий садок, запропонуйте дитині прислухатися до дзвінкого пташиного щебету; потім поступово навчіть її розрізняти цвірінькання горобця, мелодійний посвист синиці, гучне каркання ворони, ніжну пісню солов’я. біля річки послухайте жаб’ячий «хор», на лузі – сюрчання коників. Навчившись визначати крик деяких тварин, дитина залюбки пограє з вами в ігри «Впізнай за голосом».

Різноманітні звуки можна почути не лише від живих істот. Постійте під деревом – листя також шумить, «шепоче». Радіє воно весняному сонечку чи сумом очікує осінній холод?

Слід пам’ятати про те, що результативність виховання естетичного ставлення до природи залежить від рівня загального естетичного розвитку дитини, який зумовлюється культурою взаємин у сім’ї, дитячому садку, естетикою побуту, цілеспрямованими виховними засобами6: заняття музикою, танцями, художньою творчістю. Зустріч з з живим об’єктом емоційно збуджує дитину. Звертаючи їхню увагу на цікаві й доступні моменти, можна легко спрямувати на самостійне з’ясування причин певних явищ.

Формування ставлення до живої природи неможливе без виховання гуманістично спрямованих почуттів – чуйності, співчуття, доброти. Від здатності дитини до таких переживань залежить її активне ставлення до рослин і тварин, що виявляється у прагненні допомогти, захистити, потурбуватися про них. Розв’язання проблеми можливе лише за умови виховання у дітей гуманістичних, естетичних, інтелектуальних почуттів.

Трудове виховання дитини починається в родині

Однією із важливих проблем підготовки дітей до шкільного навчання є виховання у них готовності до праці. Адже успішність навчання багато в чому залежатиме від того, наскільки дитина приучена трудитися, наскільки виховані в неї особистісні якості, необхідні для того, щоб упоратися з навчальними завданнями.

Трудове виховання дитини починається в родині. Удома і на вулиці люди, які оточують дитину, зайняті різноманітною працею.

Об’єктом наслідування для дошкільника є конкретні трудові дії близьких їй людей. Дитина добре сприймає загальну трудову атмосферу сім’ї. близькі їй дорослі люди беруться до справи охоче, працюють радісно і весело, що вабить дитину, вона прагне взяти участь у цій справі.

До праці дитину слід залучати якомога раніше, тому що працелюбність народжується насамперед у спільній з дорослими праці, є важливим засобом формування у дитини поняття «я повинен», поваги до справ старших, відповідальності перед ними, піклування про них. Дитині слід нагадувати, що виконуючи доручення старших, вона полегшує їх працю.

Важливо, щоб дитину з ранніх років навчали, що вона є рівноправним членом родини, тому у неї, як і у всіх, мають бути свої обов’язки – трудові й моральні. Усе, що дитина може зробити сама, нехай робить сама.

На жаль, не всі батьки дотримуються цих правил, а поспішають самі зробити те, з чим малюк сам міг би впоратися: поспішають прибрати після нього розкидані речі, поправляють на ньому одяг, узувають, одягають, умивають його, прислужують за столом.

Правильне ставлення до праці легше сформувати там, де дитина не тільки бачить приклад працелюбності старших, але й сама допомагає їм, має постійні хатні обов’язки, виконує доручення, пов’язані зі спільними трудовими справами родини. У процесі спільної праці малюк набуває необхідних навичок та вмінь, які знадобляться йому в школі та подальшому житті. У нього виробляється психологічна настанова на працю як на життєво необхідну потребу.

Старший дошкільник повинен уміти займатися не тільки тим, що заманеться, але й тим, що необхідно: доглянути за меншими братом чи сестрою, допомагати мамі чи татові по господарству. Потрібно вчити дитину переключатися з однієї діяльності, що цікавить її, на іншу – обов’язкову. Дитина зайнята цікавою справою, але молодший братик потребує допомоги. Отже, слід допомогти йому. Потрібно накривати на стіл, адже вся родина зібралася, час вечеряти, тому доведеться припинити свої справи і допомогти старшим.

У таких ситуаціях у дитини формується здатність переключатися від «хочу» до «потрібно». Це початок відповідальності, уміння мобілізуватися для виконання необхідної справи, розуміння своїх обов’язків.

Праця має приносити дитині радість та задоволення. Залучаючи малюка до праці, необхідно враховувати його настрій, захопленість відповідною справою. Доцільно також принагідно підкреслювати естетичний результат зусиль дитини: «Поглянь, як прикрасили двір посаджені тобою квіти!», «Як повеселішала кімната від твого малюнка, повішеного на стіні!».

Малюкові потрібно допомогти побачити красу вмілої роботи.

Старші дошкільники розуміють моральну красу праці. Усвідомити це їм допоможуть фольклорні та літературні твори, де працелюбність завжди пов’язана з красою, а лінощі – з потворністю та злістю (казки «Попелюшка», «Дідова дочка і бабина дочка»).

Насичуючи працю інтелектуальними компонентами, розвиваючи відчуття її краси, збагачуючи соціальним змістом (працюй не тільки для себе, а й на користь іншим людям, навчайся співпрацювати і піклуватися про спільний результат), дорослі не тільки готують дитину до школи, а й отримують потужний важіль управління становленням її особистості.

Ділова гра

Практично-трудова діяльність в ДНЗ

Мета: спонукати молодих вихователів до розмови; виявляти цікавість та знання про організацію практично-трудову діяльність в дитячому закладі; спонукати до роздумів, творчості; виявляти у молодих спеціалістів бажання про що вони хочуть дізнатися з практично-трудової діяльності; створювати позитивні емоції; розвивати цікавість дізнаватися про нове і невідоме з практично-трудової діяльності.

Обладнання: мікрофон, папір.

Хід гри

І етап «Підготовчий»

Вибір журналіста, експерта, опонентів.

ІІ етап «Основний»

Виступ журналіста

Сьогодні ми зібралися про обговорення організації практично-трудової діяльності в ДНЗ. Я буду задавати запитання, а ви – відповідати.

Запитання журналіста до присутніх молодих спеціалістів.

1. Чи залучаєте ви своїх вихованців до трудової діяльності?

2. Які доручення даєте дітям?

3. Яка робота найбільше приваблює ваших дітей?

4. Наведіть приклад, коли праця та гра дитини взаємопов’язані.

5. Чи пов’язуєте ви працю дорослих з дітьми?

6. Чи викликають труднощі у дітей, і як ви їх долаєте?

7. Яку роботу проводите з батьками по трудовому вихованню дітей.

8. Яку роботу виконують діти по самообслуговуванню.

9. Чи беруть участь діти у господарсько-побутовій праці? Яку саме?

10. З якого віку ви вважаєте за потребу залучати дітей до праці?

11.Як ви думаєте, чому діти люблять (не люблять) працювати?

12. Чи берете ви участь з дітьми у праці?

13. Який інвентар, обладнання, матеріал знаходиться у вас в груповій кімнаті для практично-трудової діяльності?

14. Чи проводите ви ручну працю?

15. Чи використовуєте художнє слово в процесі праці?

ІІІ етап «Мозковий штурм»

/___ І_____/

І І

____І ДНЗ І____

І І

/І_________І/

І

1. Які потреби потрібно з вами вирішити щодо організації практично-трудової діяльності?

2. Про що ви б хотіли дізнатися?

3. Яка робота приносить вам задоволення під час організації практично-трудової діяльності з дошкільниками?

4. Які підходи, прийоми використовуєте в своїй групі при організації праці?

IV етап «Підсумок»

Кожна група молодих спеціалістів озвучує результат своєї праці з організації практично-трудової діяльності та передає експертній групі.

Під час спілкування з журналістом, експерт підсумовує, на що потрібно звернути увагу творчій групі при організації практично-трудової діяльності. Вислуховує від молодих спеціалістів, про що хочуть вони дізнатися.

Продовжити роботу творчій групі з молодими спеціалістами.

Художня праця в дошкільному закладі,

її вплив на розвиток естетичних смаків дитини

як відомо одним із основних завдань дошкільного закладу, на що зокрема, спрямовує програма «Дитина», є забезпечення належних умов для повноцінного, своєчасного й різнобічного розвитку дитини з метою виховання ініціативної, творчої особистості. Це завдання вимагає від вихователя переорієнтуватись у виборі методів організації занять з різних видів діяльності дітей, перейти від репродуктивних методів до продуктивних (творчих, дослідницьких). Саме такі можливості надає художня праця.

Заняття з художньої праці посідають вагоме місце серед форм навчання дошкільнят трудових дій. Головне їхнє значення полягає у систематичному здійсненні загально-розвивальних, навчальних та виховних завдань. Вони розширюють знання дітей про довкілля і про речі, створені людьми завдяки праці. Так, В. Сухомлинський доречно зазначив: «Народна педагогіка, яка знає чарівну силу праці, відкрила перед нами нові джерела виховної мудрості. Ми переконалися, що тільки в праці, де є піт, мозолі і втома, людське серце стає чутливим, ніжним. Завдяки праці людина пізнає навколишній світ серцем» і саме художня праця забезпечує різнобічну діяльність з різними видами матеріалів: з папером та картоном, природним матеріалом.

Прилучити дитину до краси й гармонії у світі, до мистецтва, збудити її творчі сили, бажання оволодіти різними видами художньої діяльності – важливе завдання вихователя.

Заняття з художньої праці формують у дошкільнят морально-естетичні уявлення, розвивають ініціативу і творчість, розумові здібності, пам’ять й логічне мислення, сприяють прояву особистих нахилів і здібностей.

Різноманітні за своїм зовнішнім виглядом і технологічними особливостями матеріали створюють невичерпні можливості для розвитку дитячої фантазії, стимулюють до нових пошуків. Так, збирання природних «скарбів», робота з ними слугують природному зближенню дитини з природою рідного краю, формують знання про неї, виховують уміння бачити навколо прекрасне – барви, форми, безмежне розмаїття.

Екскурсії у природу передують виготовленню виробів. Це дає змогу вихователеві разом з дітьми підготувати необхідний матеріал. Оскільки наявність його залежить від сезону, збирання організовують з ранньої осені. Де б малюки не були на прогулянці в парку, на березі річки, в лісі з батьками, - всюди знаходять цікавий матеріал для майбутніх поробок. Вихователь показує дошкільнятам, як збирають, засушують і зберігають дари природи. Діти разом з ним розглядають їх, вивчають, досліджують, а вже потім створюють різні фігурки, композиції на основі тактильних (дотикових) відчуттів, що сприяє формуванню й збагаченню уявлень про природні об’єкти.

Радість від спілкування з природою, спілкування у праці, насолода від процесу виготовлення іграшки створюють позитивний емоційний настрій і позитивні емоції, а це є важливим стимулом виховання працелюбності. Так само робота й з іншими матеріалами дає значні можливості для розвитку особистості дитини.

Під час виготовлення виробів перед дітьми постають проблемні ситуації, розв’язання яких потребує певних знань: як правильно дібрати матеріал необхідної форми, який спосіб з’єднання деталей іграшки вибрати. З допомогою вихователя малюки розв’язують це завдання, вчаться з’ясовувати своїх невдач, способи їх усунення. У процесі такої наполегливості роботи в них формується наполегливість, цілеспрямованість, уміння доводити розпочату справу до кінця. Але тут важливо, щоб на заняттях панувала атмосфера радості праці. В. Сухомлинський зазначав: «Радість праці – самовираження в ній. Це той складний духовний стан, коли людина з подивом і захопленням бачить витвір свої рук, знаходить у ньому саму себе, своє напруження…»

Особлива роль на заняттях з художньої праці належить формуванню міжособистісних стосунків. Участь дітей у колективному трудовому процесі закладає основу для виховання комунікабельності, взаємодопомоги, здорового способу суперництва. Кожна дитина має відчути себе партнером, який відповідає не лише за себе, а за інших.

Трудові завдання формують у дошкільнят: відповідні моральні звички; берегти й підтримувати лад і чистоту, порядок, допомагати одноліткам долати труднощі, радіти з їхніх успіхів. Такі завдання цікаві дітям, дають їм змогу власноруч творити, долучаючись до різних видів праці.

Зокрема, виготовлення художніх виробів вимагає від дитини впевнених чітких рухів рук та пальців, що дуже важливо для розвитку сенсорної моторики – узгодження в роботі ока та руки, вдосконалення координації рухів гнучкості під час виконання певних дій. І тут знову згадаймо В. Сухомлинського: «Витоки здібностей та обдарувань дітей – на кінчиках їхніх пальців, образно кажучи, йдуть тоненькі струмочки, які живлять джерело творчої думки.

Розвиткові особистості дитини та естетичних смаків на заняттях з художньої праці сприяють різні продуктивні види діяльності – образотворчість, конструювання, виконання трудових та навчальних завдань. Вони беруть участь у вихованні працелюбності в дитини – однієї з важливих психологічних якостей, що обумовлює готовність перейти до наступного – шкільного періоду.

Тож слід дбати про формування в дітей позитивного ставлення до будь-якої праці, готовності добровільно і доброякісно виконувати її. Важливо, щоб кожна дитина досягала кінцевого результату своїх трудових зусиль, долала труднощі на шляху до нього й мала від цього втіху.

Праця, як важливий засіб ранньої

соціалізації дитини

становлення особистості починається в дошкільному віці ранньої етнізації та соціалізації дитини з її природного входження в духовний світ і традиційне життя рідного народу в культуру нації як складову загальнолюдської культури.

Теоретичним підгрунтям у вивченні явища соціалізації у праці, можна сказати, стали ідеї видатних філософів та педагогів Г. Сковороди, О. Духновича, Я. Каменського, Й. Песталоцці та ін., розвинені згодом С. Русовою, К. Ушинським, В. Сухомлинським.

Проблеми адаптації дитини до суспільних умов, набуття нею досвіду входження в людську спільноту були осередком виховної системи багатьох поколінь. Зокрема, значна увага зосереджувалася на моральному аспекті праці.

Украй важливою є висловлення К. Ушинським думка, що людське тіло, розум і серце потребують праці, а виховання має бути спрямоване на те, щоб, з одного боку, відкривали дитині можливість знайти для себе корисну діяльність, а з іншого – викликати невтомне бажання працювати.

На глибинних позиціях розуміння ролі праці у вихованні молодого покоління стояли Т. Шевченко, Л. Українка, І. Франко та інші видатні діячі культури України. В основу поглядів багатьох вітчизняних педагогів минулого та сучасного лежать принципи народного трудового виховання. Праця розглядається не лише як категорія екологічна, а також як моральна та виховна, як внутрішня потреба людини, як першооснова буття. Їй відводиться першорядна роль у процесі ранньої соціалізації дитини у засвоєнні нею досвіду ведення господарства, у формуванні трудових умінь та навичок. Основ ремесел, звичаїв, традицій роду. Тобто йдеться про активну підготовку до майбутнього дорослого життя. Про нерозривну єдність морального і трудового виховання свідчить також глибинна мудрість українського народу, засвоюючи яку, дитина входить у світ праці, опановує моральні норми співжиття. Особлива роль в осмисленні засад народного трудового виховання належить В. Сухомлинському. Він підкреслює, що завдяки праці людина пізнає світ серцем і виокремлює ще один важливий її аспект – естетично-емоційно-чуттєвий.

Виховання працьовитості, поваги людини – трудівника і дбайливого ставлення до предметів її діяльності – важлива педагогічна проблема.

Про соціальну компетентність дошкільняти свідчитимуть певні показники.

Дитина:

1. Знає, що саме становить моральні цінності для даного колективу;

2. Варіює свою поведінку задля пошуку найбільш адекватної за тих чи інших умов.

3. Прагне впливати на інших для підтримки позитивних цінностей.

4. Узгоджує свою поведінку з поведінкою однолітків через само-зіставлення.

5. Володіє умінням коректно (за змістом та інтонацією) одстоювати власні інтереси.

Тобто в дитини мають бути сформовані: чесність, сумлінність, охайність, доброзичливість, відповідальне ставлення до виконання трудових завдань та доручень; уміння доводити працю до кінця, діставати втіху від доброї роботи; бажання допомагати іншому; зацікавлення професіями дорослих; бережне ставлення до всього, що виготовлене.

Таким чином, соціалізація дитини дошкільного віку – одна з передумов формування життєздатної особистості; вона найефективніше здійснюється у процесі виконання трудових завдань.

В. Сухомлинський влучно зазначав: «Народна педагогіка, яка знає чарівну силу праці, відкрила перед нами нові джерела виховної мудрості, невідомі в книжній педагогічній теорії. Ми переконалися, що тільки завдяки праці, у якій є і піт, і мозолі, і втома, людське серце стає чутливим, ніжним. Народна педагогіка знає, що для дитини посильне і що непосильне, й вимагає починати трудове виховання з того часу, тільки-но дитина навчиться нести своєю рукою ложку від тарілки до рота».

Культ праці, який шанував в Україні, сприяв тому, що діти й не могли не працювати: вони змалечку привчалися обслуговувати себе, прибирати домівку, готувати їжу, мити, прясти, господарювати на подвір’ї, в полі, доглядати за меншими братиками та сестричками. Виконуючи трудові завдання й спостерігаючи за укладом життя родини, сільської чи міської громади, дитина набувала навичок спілкування, засвоювала моральні норми поведінки та людського співжиття, входила в атмосферу родинних та суспільних стосунків. Ось так відбувалася соціалізація свідомості – тобто процес засвоєння соціальних норм та цінностей, перетворення соціального досвіду у відповідні до соціального середовища установки, потреби, прагнення, цінносні орієнтири, соціалізація діяльності відповідно до власних можливостей та здібностей.

Водночас праця сама по собі – без відповідної мотивації та емоційного сприйняття, не стане виховним засобом і не відіграватиме важливої ролі у ранній соціалізації дитини. Тому вкрай зосередити увагу на таких питаннях:

1. Формування у дитини постійної потреби в діяльності, інтересу до праці та результатів своїх трудових дій.

2. Виховання зацікавленості трудовими процесами, способами виготовлення речей.

3. Ознайомлення з різними професіями, організація зустрічей з майстрами своєї справи.

4. Постійне залучення дітей до виконання посильних трудових завдань у садку та вдома.

5. Вироблення навички аналізувати трудові завдання.

Не менш важливо знати основні правила спільної діяльності: не заважати одне одному, допомагати в різний спосіб.

Залучення дітей до посильної праці, до виконання нескладних трудових завдань може стати основою формування багатьох соціально-моральних якостей: бажання та вміння працювати, бути корисним комусь, поваги до людей праці, шанобливого ставлення до виготовленого ними; вміння долати труднощі й завдяки власним зусиллям досягти бажаних результатів; відчуття задоволення своєю роботою.

Завдання вихователя – познайомити дошкільнят із народними трудовими традиціями; виховувати в них пошану до будь-якого виду праці, допомогти усвідомити, що все необхідне для нашого життя створюється працею кожного і всіх.


Похожие работы:

«ФОНД ОЦЕНОЧНЫХ СРЕДСТВК ЦЕНТРАЛИЗИРОВАННОМУ ТЕСТИРОВАНИЮПО ДИСЦИПЛИНЕ ФИЛОСОФИЯДЛЯ СТУДЕНТОВ 2-ГО КУРСА СПЕЦИАЛЬНОСТИ ПЕДИАТРИЯ Тема 1. Философия как форма культуры01.Устойчивая совокупность взгля...»

«Культурный центр Вооруженных Сил Российской Федерации Методический отдел Есть такая профессия. (в помощь организатору культурно-досуговых мероприятий) Информационно-методическое пособие Москва, 2016 г. Ответственный за выпуск начальник методического отдела заслуженный работни...»

«БЕЛАРУСКІ ДЗЯРЖАЎНЫ ЎНІВЕРСІТЭТЗАЦВЯРДЖАЮ Рэктар Беларускага дзяржаўнага ўніверсітэта С.У. Абламейка ВУЧЭБНАЯ ПРАГРАМА ПА ДЫСЦПЛІНЕ “БЛАГАСФЕРА ЯК КАМУНІКАТЫЎНЫ ФЕНОМЕНСУЧАСНАЙ МЕДЫЯПРАСТОРЫ” спецыяльнасці перападрыхтоўкі: 1-23 0...»

«Мультикультурализм В современном мире одной из моделей этнополитики, которой следуют многие иммигрантские и полиэтнические страны, является мультикультурализм. Мультикультурализм — это особая форма либеральной идеологии, содержанием которой является интеграция различ...»

«КОНТРОЛЬНО-ИЗМЕРИТЕЛЬНЫЕ МАТЕРИАЛЫПО КУЛЬТУРЕ РЕЧИ 8 класс Тестовая контрольная работа за первое полугодие ВАРИАНТ № 1. 1.   Отметьте слово с ударением на первом слоге.            А) ДО-ГО-ВОР                  ...»

«Бюджетное учреждение культуры Утверждаю директор БУК "Омская областная библиотека для слепых" Ю.Е.Федотова "_"_20 г.ИНСТРУКЦИЯ по статистическому учету показателей обслуживания пользователей БУК "Омская областная библиотека для слепых" Омск, 20121. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ1.1. Данная Ин...»

«Информация по общежитиям для поступающих в ГБОУ ВПО СЗГМУ им. И.И. Мечникова Минздрава России Общежития ГБОУ ВПО СЗГМУ им. И.И. Мечникова Минздрава РоссииДля иногородних студентов РФ: Общежитие, расположенное по...»

«УДК811.111 Английский язык Лукьянченко Екатерина Александровна "Метафора в англоязычной молодёжной коммуникации на примере номинализаций с инкорпорированным объектом" Аннотация. В статье расс...»

«УДК 811.8:398.2: 81’367.7 С.В. Волкова Херсонський державний университетСИНТАКСИЧНІ ЗАСОБИ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ СИМВОЛІВ В АМЕРІНДІАНСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ У статті в когнітивно-семіотичному і структурно-синтаксичному ключі визначено с...»

«УТВЕРЖДАЮ директор МУК "МСКО" (наименование должности) Г.М.Кравцова (Ф.И.О.) _ ""_год Отчёт культурно-досуговых учреждений _муниципального района "Акшинский район" за I полугодие 2017 г. I. Состояние сети учреждений культуры клубного типа Таблица №1 Сеть учреждений культуры клубного типа...»

«Утверждаю: Председатель Правления МБФ "Мир на ладони" Чиркова Наталья Борисовна Благотворительный Фонд поддержки и развития культуры и образования "Мир на ладони" Многопрофильная фирма ООО "Пилигрим" 620012, г. Екатеринбург, ул. Машиностроителей, д. 19, оф. 127/2, тел./факс:...»

«Муниципальное бюджетное образовательное учреждение дополнительного образования детей "Детская школа искусств" р.п.Ровное Саратовской области Всероссийский Конкурс ученических рефератов "Кругозор""СЮЖЕТЫ ДРЕВНЕГРЕЧЕСКИХ МИФОВ В ЖИВОПИСИ" Реферат учащейся 8 класса фортепианного отд...»






















 
2017 www.li.i-docx.ru - «Бесплатная электронная библиотека - различные ресурсы»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.